— Щось таке пам’ятаю. Ти ще був тоді якийсь надто збуджений.
— Ти врятував її, — каже Джулія.
— Тоді мені весь час здавалося, що це сон або якийсь химерний експеримент, і все от-от закінчиться. Але минали дні. Тоді місяці. Тоді роки. І я… ну, я втягнувся в життєву колію. Життя йшло своїм звичаєм, і по деякім часі я вже навіть не згадував про те, що пережив. А три дні тому знову…
— А що було три дні тому? — цікавиться Меґан.
— У Верхньому Вест-Сайді жінка стрибнула з хмарочоса. Власне, з того я й почав розплутувати клубок хибних спогадів. Я неначе прокинувся після довгого сну. Сну завдовжки із життя. Якраз сьогодні був той вечір, коли я повернувся в ту, іншу реальність.
Баррі дивиться Джулії в очі й не може сказати, чого в них більше: недовіри чи шоку?
Погляд у Меґан посклянів.
— Я маю бути мертвою, — каже вона.
Баррі заправляє волосся їй за вуха, як частенько робив, коли дочка була маленькою.
— Ні, ти маєш бути там, де ти є. Ти жива. І це все по-справжньому.
Того ранку Баррі не йде на роботу, і не лише тому, що повернувся додому тільки о сьомій ранку.
Він серйозно побоюється, що вчора ввечері так само і в його колег могли з’явитися спогади про загибель Меґан — хибні спогади про одинадцять років, де його дочки вже не було серед живих.
Коли він прокидається, його телефон аж розривається від повідомлень, які надіслала добра частина контактів: пропущені дзвінки, голосова пошта, скорботні СМС із приводу втрати дочки. Баррі не відповідає на жодне з них. Спершу він мусить переговорити із Джулією і Меґан. Треба домовитись, що всі вони казатимуть одне й те саме. Але що? Баррі цього не знає.
У Нохо він заходить до бару за рогом будинку Меґан. Дочка та Джулія вже там, чекають на Баррі в кутовій кабінці. Поряд відчинені двері до кухні, звідки струмує жар від печі, чутно стукіт каструль та шкварчання пателень.
Баррі кидає пальто на лавку, сідає біля Меґан.
Вигляд у неї прибитий, вираз розгубленості й шоку досі видніється на обличчі.
У Джулії вигляд не набагато кращий.
— Як ти, Меґс? — питає Баррі, але дочка отетеріло дивиться на нього, її погляд порожній.
Він обертається до Джулії.
— Ти розмовляла з Ентоні?
— Я не змогла до нього додзвонитися.
— З тобою все гаразд?
Вона хитає головою, очі в неї блищать.
— Сьогодні не про мене треба думати.
Вони замовляють їжу та напої.
— Що будемо казати людям? — запитує Джулія. — У мене сьогодні більше дюжини дзвінків.
— Те саме, — каже Баррі. — Думаю, поки що треба стояти на тому, що це СХП. Принаймні про нього вони щось можуть знати.
— Баррі, а може, просто розповісти людям, що з тобою сталося? — питає Джулія. — Про той дивний готель, і про крісло, і ще про те, що ти живеш ці одинадцять років уже вдруге?
Баррі пригадує застереження, дане йому в той вечір, коли він повертався у спогад про загибель Меґан.
«Нікому нічого не кажіть. Ані своїй дружині. Ані своїй дочці. Нікому».
— Те, що ми знаємо, це справжня бомба, — каже він. — Нікому нічого не треба казати. Просто спробуйте жити так, ніби нічого не сталося.
— Як? — запитує Меґан. Її ледве чути. — Я не знаю, що мені взагалі тепер думати про своє життя.
— На початках буде непросто, — каже Баррі, — але поступово ми всі втягнемося. Уже що-що, а пристосовуватися людина вміє, так?
Раптом офіціант поблизу випускає з рук тацю з напоями.
У Меґан з носа йде кров.
У Баррі в голові, десь за очима, спалахує біль. Джулія за столом навпроти явно відчуває щось подібне.
Бар замовкає, розмови вщухають — усі сидять принишклі за столами.
Тишу порушують лише музика з колонок і бубоніння телевізора.
У Меґан тремтять руки.
У Джулії теж.
І в Баррі.
На екрані телевізора над барною стійкою диктор із закривавленим обличчям дивиться в камеру і намагається добрати слів:
— Е, гм… якщо чесно, я не знаю, що сталося. Але щось точно сталося…
Далі з’являються кадри прямої трансляції, на екрані — південна околиця Центрального парку.
На Західній 59-й вулиці стоїть будівля, якої ще хвилину тому там не було.
Понад дві тисячі футів — однозначно найвища споруда в місті. Складається вона з двох башт, одна з яких стоїть на Шостій авеню, а друга — на Сьомій. Вгорі вони з’єднані, нагадуючи видовжену перевернену літеру U.