— Вони вже можуть бути в лабораторії, — шепоче він.
— Я зупиню їх.
— Я туди не дістануся.
Рух зліва.
Баррі намагається підняти «глок», але Гелена першою вистрілює з дробовика, і від громового пострілу чоловік, якого Баррі ще не бачив, пірнає назад у коридор.
— Давайте! — квапить Баррі. — Не баріться!
Світ темніє, у вухах дзвенить.
Баррі лежить долілиць і відчуває, як життя залишає його.
Знову постріли.
Геленин голос:
— Сєрґєю, не змушуй мене це робити. Ти ж мене добре знаєш!
Два постріли з дробовика.
І після того хтось кричить.
Баррі, лежачи на боку, бачить, як кілька людей — пожильці готелю та члени Слейдової команди — перебігають через перехрестя коридорів і кидаються до ліфтів.
Він хоче підвестися, та ледве може ворухнути рукою. Тіло неначе забетонували в підлогу.
Йому кінець.
Зараз підвестися на ліктях — мабуть, найважче, що доводилося робити Баррі в житті. Якимось неймовірним чином він примудряється повзти, штовхаючи себе туди, до вікон, ближче до входу до лабораторії.
Він знову чує постріли.
В очах у нього то все пливе, то знов прояснюється, скалки скла на підлозі ріжуть руки, всередину задуває струмені холодного дощу. Стіни подірявлені кульовими отворами, а сизий дим від пострілів насичує повітря запахом заліза й сірки.
Баррі повзе по розсипу своїх гільз сорокового калібру, хоче покликати Гелену, але її ім’я злітає з його губ нерозбірливим хрипом.
Він доповзає решту шляху до дверей лабораторії. Цілу хвилину намагається сфокусувати погляд. Гелена стоїть перед терміналом, пальці її літають по кількох клавіатурах і сенсорних панелях. Баррі немов збирає голос у кулак, щоб викрикнути її ім’я.
Гелена мигцем озирається на нього.
— Знаю, вам боляче. Вже недовго, я швидко.
— Що ви робите? — питає Баррі. Кожен наступний подих болючіший за попередній, кисню до мозку надходить чимраз менше.
— Я повертаюся у спогад про поріз, який зробила собі в номері.
— Чжи Ун і Сєрґєй уже мертві. — Баррі харкає кров’ю. — Просто… знищте все зараз.
— Ще є Слейд, — каже Гелена. — Якщо він втече, то зможе збудувати нове крісло. Треба, щоб ви охороняли вхід у лабораторію. Я знаю, вам боляче, ви зможете це зробити? Якщо він прийде, дайте знати.
Вона відходить від термінала, залазить на криволінійне крісло спогадів.
— Постараюся, — каже Баррі.
І він притискається головою до прохолодної підлоги.
— Наступного разу в нас усе вийде, — каже Гелена. Витягуючи руку, вона обережно знімає МЕГ-мікроскоп.
Поки вона застібає ремінь шолома на підборідді, Баррі з останніх сил витріщається на коридор, розуміючи, що, коли прийде Слейд, він не зможе його зупинити. Він навіть пістолет не має сил підняти.
Нарешті у свідомість Баррі просочуються хибні спогади про його смерть в останній реальності.
Двері ліфта тихо відчиняються при вході до пентхауса Слейда.
Слейд у своїй доглянутій вітальні, де повно вікон, стоїть, наставивши револьвер на кабіну ліфта.
Баррі думає: «Ах ти ж сука! Він знав».
Спалах світла без звуку.
І потому — ніщота.
У передсмертному тумані Баррі з останніх сил востаннє зазирає в лабораторію та бачить, як Гелена зриває светр, стягує джинси та залазить у деприваційну капсулу.
Баррі біжить коридором. З носа юшить кров, у голові гуде. Біль від пострілу в попередній реальності зник, і натомість з’явилися спогади з нової часолінії.
Він і Гелена вийшли з номера 825.
Вийшли з ліфта на сімнадцятому поверсі та рушили до лабораторії іншим шляхом, щоб захопити зненацька Чжи Уна та Слейда, коли ті вийдуть з ліфта.
Але замість цього наскочили на Серґея та змарнували цілу купу часу.
Тепер вони несуться до лабораторії.
Баррі витирає кров з носа та кліпає, намагаючись розігнати солону їдь поту.
Обігнувши ріг, вони швидко підходять до лабораторії. Гелена відчиняє двері пострілом із дробовика. Баррі вдирається перший.
Гримлять два постріли — кулі проносяться менш ніж за фут від голови. Баррі з подивом зазначає, що стріляв тип, якого він бачив, коли повернувся у спогад одинадцятирічної давності.
Маркус Слейд стоїть футів за двадцять, біля термінала, — біла майка, сірі шорти, ніби щойно з тренажерного залу. Темне, мокре від поту хвилясте волосся, закинуте назад.
В руках у нього револьвер із полірованої сталі, в очах — стовідсоткове впізнання Баррі.