Так. Напевно, усе це й спонукало його першим кинутися в погоню за американцем.
Жалюгідна група людей, з якими він знову відірвався від інших, змусила його відчути себе зовсім беззахисним. Але тепер уже не можна зупинятися.
Правду кажучи, істина полягала втому, що Тай ненавидів американця вже не за перше приниження, коли кілька років назад він утік, а за нове. Сьогоднішнє. Коли стріли цього проклятого американця, який убивав його солдатів у лісі, змусили його в паніці впасти на землю в пошуках укриття. Його підлеглі, напевно, глузували з нього.
За це американець відповість. Тай особисто відріже його мошонку та запхне йому в рот.
Стріла ввійшла в солдата, який ішов попереду. Її наконечник стирчав з його потилиці. Смерть з’явилася так зненацька, що вся фаланга відразу ж розсипалася, і солдати відкрили безладну стрілянину в усі боки.
Ні! Тільки не це! Знову, як сьогодні вранці, американець змушував Тая впасти на землю, але він стримав себе. Тільки не панікувати.
Він почав кричати на солдатів, штовхати й бити їх, змушуючи рухатися в напрямку лучника.
І раптом один із них потрапив у пастку. Тай заглянув у яму і побачив, що солдат пронизаний кількома гострими колами. Інші в замішанні зупинилися.
Вперед! — закричав Тай. — Або я вас усіх сам розстріляю!
Ще один солдат упав, простромлений списом.
У нього закінчилися стріли! За ним! Уперед! Він незабаром почне кидати каміння, — кричав Тай.
Автоматні постріли позаду просто розлютили Тая.
Не стріляти! Не витрачати патронів, ідіоти! Стріляти тільки в ціль!
Тай ще не закінчив фрази, а вже зрозумів, що з автомата стріляли не його солдати. Хтось засів дуже далеко позаду, у кущах. Швидше за все це американець зайшов у тил і заволодів автоматом убитого.
Солдати залягли. Тай укрився за поваленим деревом і побачив того, за ким гнався. Американець, замаскований гілками, ліанами та прилиплими до нього колючками, брудний, виглядав як демон, що раптово з’явився з-під землі. У руках автомат, націлений на Тая.
Погляди супротивників зустрілися.
Автомат не спрацював. Американець подивився на зброю, кинув її та побіг.
Але не назустріч Таю, а від нього.
Американець відступав!
Тай, збуджений цим, перестрибнув через дерево, підхопив свій автомат і відкрив вогонь.
Розстрілявши магазин, він підняв із землі інший автомат і пішов уперед, поливаючи вогнем усе на своєму шляху.
Йому стало весело. Він зареготав.
Виходить, стріли закінчилися. Тепер жбурлятиме списи та камені. Хотів постріляти з нашого автомата, але закінчилися патрони. У тебе ж є ніж.
А в мене багато патронів. От зараз випущу в тебе весь магазин, візьму твій ніж і відріжу тобі…
Тай раптом різко зупинився. Зробив крок уперед, спіткнувся, але втримався на ногах.
Дивно! Я ж був упевнений… У нього закінчилися стріли…
Тільки зараз він зрозумів, що помилявся.
Одна зі стріл стирчала з його власного живота.
Він її бачив на власні очі. І тепер відчував. Господи! Як боляче! Наче гострі леза розрізали нутрощі.
Він уже не міг зітхнути.
І наступної миті з жахом зрозумів, що це смерть.
РОЗДІЛ 12
«За мої шрами на спині та на грудях, — думав Рембо, — і за шрами в моїй душі, і за жахи, яких я не можу позбутися».
Але в нього на душі залишався ще один шрам — смерть Коу.
Почувся рокіт вертольота над лісом. Добре. «Підлітай ближче, — ніби заманював Рембо, — ще ближче». Він дістав стрілу, витягнуту з убитого. Зараз він у неї закладе вибухівку.
Заманити б вертоліт туди, де не заважають дерева, тоді б він зміг його збити.
Але варто бути обережним. На вертольоті «дракон».
Рембо вже зібрався закладати вибухівку в стрілу, як вертоліт зненацька з’явився в просвіті між деревами. Придивившись, він побачив за склом кабіни Яшина.
Яшин аж піднявся — він теж помітив Рембо.
Рембо піднявся, вирішивши, що знищить вертоліт іншим разом, і швидко помчав через чагарник. Спина напружилася в очікуванні залпу «дракона». Будь-якої секунди з неба міг метнутися вогненний стовп…
Чагарник почав рідіти. Зникала пітьма. Усе яскравіше світило сонце.
Господи, Боже мій! Невже знову галявина?
Не можна було залишатися на відкритому місці.
Різко повернувши ліворуч, Рембо помчав до дерев. Незрозуміло було, чому мовчав «дракон». У нього ж був гарний шанс. Закінчився боєзапас?
Ризикуючи, він кинув швидкий погляд вгору. Вертоліт летів у його напрямку. Але «дракон», як і раніше мовчав, і Рембо подумав, що й справді скінчився боєзапас. Але раптом з вертольота відкрили вогонь із кулемета М-60.