Він повернув усе так, що мені довелося його просити.
Траутмен знизав плечима.
Ми зробили все можливе. Просто йому нічого не потрібно. Він заслужив, щоб йому дали спокій. Він не зобов’язаний підставляти свій зад, якщо йому не хочеться.
— Ви стверджуєте, він не хоче ризикувати? Чорт забирай, ваш вояк просто злякався!
Що ви несете?
Він зламався рік тому, коли виконував завдання у В’єтнамі. Він не хоче взятися за це тому, що перетворився на боягуза.
Траутмен розлютився.
Цей хлопець приніс у жертву своїй країні більше, ніж ви і я…
Не заперечую його попередніх заслуг. Вони в нього вражаючі. Я вивчив його досьє.
Вражаючі? Дві Срібні Зірки, чотири Бронзові Зірки, два солдатських Хрести, чотири в’єтнамських Хрести за відвагу, дюжина Пурпурних Сердець, а також медаль Конгресу за доблесть! Чорт забирай, ви праві — вражає!
Усе це я пам’ятаю. Але, полковнику, справа в тім, що це вже історія. Мене хвилює те, що відбувається зараз або що відбудеться завтра, а не події минулого місяця чи п’ятнадцятирічної давнини, — сказав Бріггс.
Ти виродок!
Але практичний виродок. Цей світ знаходиться в жахливому стані. Якщо всі покинуть стрій… Візьмемо вас, полковнику. На вашу долю випало чимало боїв. Але ви повернулися в стрій, щоб продовжити боротьбу. На відміну від вашого колишнього вояка…
Але це зовсім не означає, що я хоробріший за нього, — заперечив Траутмен.
У такому випадку що це значить?
Що я дурень.
Тоді, полковнику, подякуємо Богові за те, що він створив дурнів. А тепер вам пора. Завтра ви вже повинні бути в Пакистані.
ЧАСТИНА II
РОЗДІЛ 1
Стежка була вузькою та стрімкою. Настільки суворого та непривабливого для ока пейзажу Траутмен не бачив давно. Сіяли зірки, однак пітьма здавалася майже непроглядною. Він скоріше відчував, ніж бачив, чорні брили валунів і схожі на примар тіні каравану, що витягнувся в лінію. Ніч підсилювала виття вітру, удари кінських копит об камені. Скрипіли мотузки під вагою прив’язаних до спин коней кошиків.
Від розрідженого гірського повітря Траутмен відчував запаморочення й нудоту. Тремтів від холоду, хоч і закутався у вовняну ковдру. Він спіткнувся об невидимий камінь. Ледве відновив рівновагу та весь стрепенувся, почувши новий звук — загрозливо настирливе глухе гурчання: «У-у-у!» Це був протиприродний чужорідний звук, що лунав зверху. Скажено забилося серце. Звук наближався, переростаючи в ревіння.
Караван зупинився. Погоничі верещали один на одного. Траутмен не розумів їхньої мови, але й без перекладача було ясно, що їх охопила паніка. Потрібно в укриття!
Чорт забирай, але де його взяти? Траутмен напружено вдивлявся в темряву, що оточувала його. Навколо пустеля! Валуни не сховають від смерті, що насувається. Ревіння вже оглушало, і Траутмен відчув, що навколо почалася метушня. Погоничі зістрибнули з коней і змушували їх лягти на землю
Він не розумів навіщо. Але раптом зрозумів. Теж кинувся на землю, накрив голову ковдрою та завмер. Якщо не можна укритися за каменем, то чому самому не перетворитися на камінь?
Ревіння переросло в лиховісний гуркіт. Крізь дірку в ковдрі Траутмен бачив величезні штуковини, що нависали над їхніми головами й затьмарювали собою зірки. Вони нагадували обрисами криті товарні вагони. Але в цих вагонів були крила, ракети, боєголовки, гармати, кулемети. Радянські вертольоти МІ-24, що мають надзвичайну вогневу міць. Траутмену здавалося, начебто він наковтався скла.
На одному з вертольотів спалахнув прожектор. Його вогненний промінь заковзав по землі. Другий, третій… Вони обшарювали місцевість, поступово наближаючись до них.
Траутмен притиснувся до землі, боячись поворухнутися й намагаючись не дихати. Спереду, за сто ярдів від нього, у повітря піднялася хмара пилу, від струменів повітря працюючого мотора. «Якщо вони наблизяться, з нас позриває ковдри! — подумав Траутмен. — Вони нас помітять! Вони!..»
Раптом пошуки припинилися. Вертольоти кровожерливо зависли над землею, немов вирішили познущатися над своїми жертвами. Потім різко змінили напрямок, рушивши вліво від стежки. Піднялися вище й обігнули ущелину. Прожектори згасли, гуркіт перетворився на віддалений гул.
Улігся пил.
Траутмен повільно піднявся з землі. Зробив глибокий вдих. Холод не загасив полум’я, що вирувало всередині нього.