Буде мститися.
Ця думка, що прийшла до нього раптово, вразила. Ні! Ця війна не твоя! Ти покінчив із війною! Це не твоя справа!
Тоді що ти тут робиш?
«Траутмен», — подумав він.
Повторюючи це ім’я, як заклинання, він відвернувся, щоб не бачити кошмару.
РОЗДІЛ 2
Ця брудна крамничка знаходилася на окраїні Пешавара. Усередині панував півморок. Порівняно з вулицею тут було прохолодно. Сперте повітря пропахло керрі. У високого кощавого пакистанця за прилавком було волосся кольору деревного вугілля й розширені від марихуани зіниці. Він вивчав Рембо з обережністю, змішаною з жадібністю.
Рембо вивчав товар купця. Від підлоги до стелі полиці були завалені, можна сказати, усіма типами зброї. Гвинтівки, базуки, кулемети, мортири, револьвери. Усе об’єднувало те, що вони були застарілі й у жахливому стані. На полицях уздовж однієї зі стін лежали тільки ножі й мечі.
Торговець зброєю дивився на довгий вигнутий ніж, що висів у піхвах на поясі в Рембо.
Хочеш купити зброю?
Я шукаю людину на ім’я Муса.
Торговець зброєю від подиву випрямився.
Чому ти прийшов сюди? Чому ти вирішив, що знайдеш його тут?
Він любить спостерігати, як ростуть гори.
Коли вони ростуть?..
Вони стогнуть.
Торговець зброєю кивнув. Незважаючи на сказаний Рембо пароль, він відчував недовіру, проте неспішно рушив у завішений ганчіркою проріз, що веде в задню кімнату.
Рембо спрямував погляд праворуч. Поверх виставленої на продаж купи штучних рук та ніг. Його обличчя скам’яніло. У роті зробилося гірко.
Він обернувся, почувши, як шурхнула фіранка, побачив торговця, який виходив із задньої кімнати. За ним ішов чоловік із хворобливо-жовтим обличчям, на якому жваво блищали чорні очі, гострі риси, густа чорна борода. Помітивши, що Рембо розглядає протези, афганець сказав:
Вони продають багато цього добра на мою батьківщину. — У нього виявився низький голос. — Ти від Бріггса?
Рембо кивнув.
Я Муса. А тебе звати… Рембо?
Рембо знову кивнув.
Ти і Муса має бути довгий дорога. Хочеш спершу поїсти?
Рембо похитав головою. Муса знизав плечима.
Довгий дорога.
Тобі відомо, де американський полковник?
Ні. Ми відшукаємо в тім районі повстанців. Вони знають. Ходімо. Поїмо!
Рембо пройшов слідом за Мусою за фіранку.
РОЗДІЛ 3
Кімнатка була невелика й затхла. Крізь щілини в брудних крихких стінах у неї проникали зовні піщини, чітко помітні в променях сонячного світла.
Муса не запропонував Рембо поїсти, замість цього відкрив якийсь кошик.
Бріггс сказав, тобі це буде потрібно.
Рембо заглянув у кошик.
Пластикова вибухівка, детонатори, дріт, запали, батареї.
Сподіваюся, ти потішиш себе та зробиш багато гучних вибухів, — сказав Муса.
Бріггс говорив тобі, що ще мені потрібно?
Муса вказав пальцем на інший кошик.
Гвинтівки… і це.
Він дав Рембо довгу полотняну сумку.
Рембо відкрив її й побачив автоматичну гвинтівку, до ствола якої був прикріплений гранатомет. У кишенях сумки знайшов запасний магазин, три коробки патронів і коробку 40-міліметрових гранат для гранатомета, що віддалено нагадували формою кулеметні гільзи великого калібру. Оглядаючи денце гвинтівкового патрона, він із задоволенням відзначив, що його калібр не 5.56 міліметрів (цей тип гвинтівки М-16 був на озброєнні НАТО), а 7.62 (АК-47, що перебуває на озброєнні радянської армії).
Чудово. Бріггс послухав його вказівки й надіслав спеціально модифіковану М-203. Там, куди йде Рембо, навряд чи можна роздобути що-небудь з боєприпасів НАТО, зате навалом радянських боєприпасів, якими він зможе поповнити своє спорядження. У цієї модифікованої гвинтівки є ще одна перевага: вона стріляє як АК-47, а не як М-16, і це досить важливо в бою: не виключено, що радянські подумають, ніби стріляв свій, і не відразу здогадаються відкрити вогонь у відповідь. Він знову засунув зброю та боєприпаси в сумку.
Я готовий.
Рано.
Рембо насупився.
Бріггс передав для тебе ще дещо.
Що? Не розумію. Я більше нічого не просив.
Я теж не розумію. Бріггс сказав, він посилає тобі щось новий і одночасно старий. Він сказав, ти знаєш, що це такий.
Муса вручив йому ще дві сумки.
Рембо ще більше насупився. Сумки виявилися меншими за ту, у якій лежала М-203. Прикинув, що кожна завдовжки дна фути. Дивуючись, відкинув краї.
Побачив, що всередині, і посміхнувся.
Із першої сумки він витяг рукоять і два крила розібраного лука. На перший погляд йому здалося, що це лук тієї самої моделі, який він використовував рік тому, коли повернувся у В’єтнам, щоб звільнити американських військовополонених.