Повний тривожних дум, Рембо насолоджувався прохолодним і чистим гірським повітрям. Його особливий аромат і, звичайно ж, сам пейзаж оживили спогади дитинства, що пройшло в постійних мандрах усім табором горами північної Арізони.
Бузька стежка, з боків якої тяглися порослі ялицями схили, усе крутіше піднімалася вгору. Муса обернувся до Рембо:
Я показую тобі кращий дорога. Радянський не знайде. Чудовий дорога!
Я думав, ми підемо через перевал Кхібер.
Кхібер слідкують радянські. Це кращий дорога. Тяжчий, але кращий.
Стежка ставала все крутішою.
Скажу тобі про Кхібер. Там найбільше йде боїв, — розповідав Муса. — Найбільш кривавий бої. У минулому столітті англійці два рази намагалися завоювати Афганістан. Перший раз вони програли та повернулися додому. Удруге отримали гарний стусан у дупу. Бони побігли. На скелях перевалу Кхібер сидів афганські воїни. Не багато. Вони вбили шістнадцять тисяч британських солдати.
«Шістнадцять тисяч?» — думав Рембо. За один день і в одному місці? Він недовірливо замахав головою. У таке майже неможливо повірити.
Вони перевалили через вершину й почали спускатися. Така ж звивиста стежка вела в кам’янисту, порослу піхтовими деревами ущелину. На протилежному боці її здіймалися зубцюваті, укриті снігом вершини Гіндукуш.
Захопившись своєю розповіддю, Муса, схоже, не звертав на них найменшої уваги.
Більше двох тисячоліть війни. Афган ніколи не скориться. Сильний країна. Сильний люди. — Муса спрямував коней у прохід між двома валунами, повернув на перемичку.
Олександр Великий, Чингізхан, перси, монголи, англійці, а ось тепер радянські — усі хочуть завоювати моя країна. У них нічого не вийде.
Вони опинилися на високогірному лузі.
Ти небагато розмовляєш, — помітив Муса. — Чому?
Я даю можливість це робити тим, у кого краще виходить.
Як у мене?
Рембо посміхнувся.
Як у тебе.
Дорога пролягала лісом.
Є чудовий молитва. Хочеш послухати?
Чому б і ні?
Урятуй мене від отрути кобри, пазурів тигра та помсти афгана. Ти розумієш Молитва?
Я помітив, ви ніколи не лаєтеся.
Правильно. Радянські бомблять наші будинки, труять посіви, ґвалтують наших жінок, палять наших дітей, убивають наших тварин, катують наших юнаки. Розповідали, у Квархаї вони повісили жінок за ноги на гілка дерев і вправлялися колоти багнетом. У провінції Логар, розповідали, зв’язали разом старих із село, кинули в бруд і давити танками. Щороку ми воюємо більше й більше. Щороку все більше радянський гинути. Ми змусимо їх пошкодувати, що вони прийшли до нас. Вони будуть знати, що таке помста афгана. Може, ти нам допомагай?
Ні, — сказав Рембо. — 3 мене досить війни. — Він намагався витримати допитливий погляд Муси. — Я тут, щоб знайти мого друга.
— Що ж, ти не афган, — сказав Муса. — Як ти можеш зрозуміти афган?
РОЗДІЛ 5
До полудня вони минули ще один гірський хребет і тепер вели своїх зляканих коней униз по вузькій стежці, що ліворуч обривається тісною ущелиною, як думав Рембо, завглибшки не менше п’яти тисяч футів. Рембо йшов, узявши свого коня за вуздечку. Він гладив його морду й шептав щось підбадьорливе коневі-носієві.
Ти вмієш з конями, — відзначив Муса.
Я виріс із ними. Мій дядько навчав коней для військових. Він навчив мене поводитися з ними.
Добре навчив. Якщо на те воля Аллаха й ти врятуєш твій друг, скажи дядькові, він нам допоміг.
Мій дядько номер два роки тому.
Шкода. Радянські вбили мій дядько позаминулий місяць.
Стежка раптом стала ширшою. Рембо не подав вигляду,
що його вразила розповідь Муси. Він мовчки йшов за ним.
Муса примружився, дивлячись на сонце, що вже здолало три чверті свого небесного шляху. Спішився, прив’язав коней, витяг із притороченої до сідла сумки килимок і розстелив його на землі, що бідно поросла гірською травою.
Рембо зібрався залишити Мусу самого.
Ти не часто молишся? — окликнув його Муса.
Я роблю це інакше, ніж ти. Я занурююся в медитації. Я міркую про страждання та про те, як їх можна уникнути.
Це нерозумно. Страждання уникнути неможливо. Якщо ти страждаєш, значить на те воля Аллаха. На все воля Аллаха.
На те, щоб прийшли росіяни, теж воля Аллаха?
Це випробовувати мій народ. Якщо Аллах захоче, він змусить загарбник піти. Але ми потрібно довести, що гідні волі Аллаха, тому ми повинні боротися.
Аллах хотів, щоб твій дядько загинув?