РОЗДІЛ 14
Мосаад кричав своїм людям, щоб вони не припиняли вогню. Він спустошив магазин, відкинув його, вставив наступний і пересмикнув затвор.
Передчуття його не підвели. Перед світанком він чув гул вертольотів, бачив, як вони опускали на землю щось важке й вирішив повернутися на цю землю, яка стала нічийною.
Він не вибирав, за яким законами йому жити, а корився почуттю обов’язку. Якщо вертольоти притягли сюди щось, схоже на БМП, значить тут ставилася пастка. Він не знав, для кого саме. Для вождів його племені. Або для американця. Яка різниця!
Зараз ним керувало почуття обов’язку.
Мосаад ховався в лісі весь ранок. Нарешті він побачив, як на лузі з’явилися цей американець і його виснажені супутники.
Тієї ж миті з лісу вискочили радянські БМП, заговорили гармати. Американець упав. І Мосаад наказав людям підповзти якомога ближче до узлісся, щоб скористатися перевагою раптовості свого нападу на ворога.
Один із його бійців вистрелив із радянського гранатомета РПГ-7, який Мосаад два дні тому захопив під час бою. Одна БМП вибухнула.
Так! Мосаад тріумфував. Саме провидіння примусило залишитися його тут.
Чудове місце!
Прекрасний час!
РОЗДІЛ 15
Рембо не знав, хто атакує радянських. Але він зрозумів, що в нього з’явилася надія. На перевалі їх накрила лавина й забрала його основну зброю — гранатомет. Однак у нього залишався лук. Він швидко зібрав його, прицілився та випустив стрілу з розривним наконечником. Пролунав вибух, і декілька солдатів упало, інші бігали в паніці й намагалися врятуватися. Він стріляв до тих пір, поки не випустив усі стріли.
Носилки з Траутменом перевернулися, і Рембо кинувся на допомогу. Тут до нього дійшло, що кінь убитий і, падаючи, притиснув Мусу. Мішель лежала непритомна поряд. їй також необхідно було допомогти, але спочатку він має врятувати Траутмена.
Пролунали вистріли.
Цього разу стріляли ззаду. Повернувшись, Рембо побачив вершників, воїнів Аллаха, які мчали в атаку з іменем Господа на вустах. Ця жива лавина котилася на нього, і він закричав навіть голосніше, ніж вони.
Солдати зрозуміли, що потрапили в оточення. Вони відкрили зустрічний вогонь, і декілька вершників упало.
Один із них звалився поряд із Рембо й випустив автомат.
Те, що треба! Підхопивши повід, Рембо скочив у сідло й понісся вперед. Так, він утомився, але де не завадить йому розправитися з ворогами.
Справа він бачив Халіда, зліва — Рахіма. Рембо не знав, що привело їх сюди, але був їм вдячний.
Спереду бовваніли БМП, майже всі вони горіли, дехто із солдат ще відстрілювався.
Радянський командир, саме той, який наказував відкрити вогонь по поранених друзях Рембо, у паніці тікав. Рембо вдарив коня, і той рвонув з останніх сил.
Він кинувся до струмка, до крайньої зліва машини…
Перемахнув через неї й на секунду опинився у повітрі…
Коли копита коня торкнулися землі, Рембо побачив зовсім поряд ворога, який щосили втікав…
Замах ножем…
ї череп утікача розсічено.
Кінь посковзнувся, утратив рівновагу та став валитися набік, загрожуючи придавити Рембо.
Він стрибнув на землю.
Перекотився через голову.
І вдарився грудьми об стовбур дерева.
Від удару Рембо мало не знепритомнів. Він ловив ротом повітря. М’язи звела судома.
Бій затих.
З усіх боків його оточували вогонь, дим і сморід. Довкола лежали вбиті воїни Аллаха, душі яких були вже в раю.
Над ними височів величезний, ніби витесаний із каменю, радянський прапорщик. У руках він стискав автомат і похмуро дивився на полковника, із черепа якого стирчав ніж.
Прапорщик повернувся до Рембо. Здавалося, зараз він вистрелить. Але він відкинув автомат.
Не розумію, — сказав Рембо.
Почувши російську мову, прапорщик здивовано глянув на Рембо.
Чому ти не вбив мене? — запитав Рембо.
Прапорщик кивнув у бік полковника:
Цей виродок усе-таки втік. Я завжди знав, що він боягуз. Я саме цілився в нього, але ти пришив його раніше.
Але ж я твій ворог, чому ти не вбив мене?
Життя — це страждання.
Рембо був здивований. Його вразило ця знайома фраза. Згадався монастир у Бангкоку й перша істина Будди.
Знаю!
Я зробив страждання моєю професією. А ці люди зробили його своїм життям. Я впертіший за них. Скажи їм, що я буду воювати на їхньому боці.
РОЗДІЛ 16
Рембо став перевертати носилки й почув стогін Траутмена.