Але я не зробив убивство своєю професією.
Звичайно. Ви миритеся із системою, яка дозволяє іншим робити це за вас. А коли вони повертаються з війни, ви не можете стерпіти запах смерті, що струмує від них.
Спочатку я не знав, що він був на війні.
Але ви бачили, що він поводиться ненормально, і не дуже-то намагалися з’ясувати чому. Він був волоцюгою, сказали ви. Ким він ще міг бути? Він добровільно віддав три роки війні, що, як вважалося, повинна допомогти його країні, і виніс із цієї війни єдине — мистецтво вбивати. Міг він знайти роботу, на якій були потрібні б ці навички?
На війну його ніхто не гнав, а потім він міг повернутися в гараж.
Він записався добровольцем тому, що думав — його так чи інакше призвуть, а добірні частини, у яких більше шансів вижити, не беруть тих, хто призваний, а тільки добровольців. Ви кажете, він міг повернутися в гараж. Прекрасний варіант, га? Три роки, протягом яких він одержав медаль, нервовий розлад і роботу — змащувати машини. От ви хочете схопитися з ним сам на сам, але людина, професія якої вбивати, викликає у вас відразу. Ісусе, ви така ж військова людина, як і він, ось чому все так закрутилося. Сподіваюся, вам удасться схопитися з ним. Це буде останній сюрприз у вашому житті. Тому що він щось особливе. Він фахівець у своїй справі. Ми відправили його на війну, а він приніс її додому. Щоб перехитрити Рембо хоча б один раз, потрібно вивчати його роками. Вам довелося б пройти кожен курс, який пройшов він, побувати в кожному бою, у якому побував він.
Ви капітан, але як вас послухати, то ви не дуже любите військових.
Звичайно, не люблю. Хто з тих, хто при здоровому глузді, їх любить?
Тоді навіщо ви цим займаєтеся — учите людей убивати?
Я цього не роблю. Я вчу їх залишатися живими. Поки ми посилаємо людей воювати будь-куди, найважливіше, що я можу зробити, це зробити так, щоб принаймні дехто з них повернувся. Моя робота — рятувати життя, а не забирати його.
Ви стверджуєте, що я така ж військова людина, як він. Думаю, ви помиляєтеся. Просто я виконую свою роботу, як умію. Але залишимо це поки. От ви стверджуєте, що приїхали сюди допомогти, але дотепер усе, що ви робите, — говорите. І якщо ваша робота рятує життя, то чому ви ще нічого не зробили для того, щоб завадити йому вбивати людей?
Траутмен повільно витяг із пачки на столику радиста сигарету.
Ви маєте рацію, я тягнув час. Але припустимо, що я б допомагав. Тепер подумайте ось про що. Ви б справді хотіли, щоб я допомагав? Він — кращий учень, випущений моєю школою за всі часи. Воювати з ним було б те ж саме, що воювати із самим собою, бо я підозрюю, що він не з власної волі потрапив у цю ситуацію…
Ніхто не змушував його вбивати поліцейського небезпечною бритвою. Невже це не ясно?
Дайте мені закінчити. Рембо дуже схожий на мене, і я поводився б нечесно, якби не визнав, що симпатизую йому й хотів би, щоб він вижив. З іншого боку, Господи, він же сказився. Не треба було йому гнатися за вами, коли ви почали відступати. Більшість із цих людей померли марно — адже в нього була можливість утекти. Це необачно. Але, незважаючи на все це, я йому симпатизую. Що, як я мимоволі розроблю такий план його охоплення, що дозволить йому врятуватися?
Ви цього не зробите. Якщо він сховається від нас тут, нам доведеться продовжувати розшук, і загине хтось ще. А ви вже погодилися, що такою ж мірою відповідаєте за нього, як і я. Тому якщо він ваш найкращий учень, доведіть це, чорт забирай. Киньте проти нього все, що тільки можете придумати. І якщо він усе-таки втече від нас — ну що ж, вам ні в чому буде собі дорікнути, і ви зможете ще більше пишатися ним. Так що з двох причин вам не залишається нічого іншого як допомагати нам.
Траутмен подивився на свою сигарету, глибоко затягся та жбурнув її за борт вантажівки.
Не розумію, чому я її запалив. Я кинув курити три місяці тому.
Не ухиляйтеся від теми, — промовив Тісл. — Ви будете нам допомагати чи ні?
Траутмен глянув на карту.
Я от про що думаю… Через кілька років подібний розшук навіть не знадобиться. У нас уже є прилади, які можна прикріпити до черева літака. Щоб знайти людину, досить пролетіти над місцем, де вона приблизно ховається, і прилад зареєструє випромінюване тілом тепло. Зараз таких машин надто мало. Нам сюди таку не дадуть. Майже всі вони на війні. Але коли ми повернемося відтіля, жоден утікач від нас більше не сховається. І така людина, як я, буде непотрібна. Щось закінчується. А шкода. При всій моїй ненависті до війни я боюся того дня, коли машини замінять людей.