Рембо обережно піднявся по бар’єру з каменів і виглянув назовні. У полі зору з’явився солдат, який перебігав зліва направо, по його стегну ляскала фляга.
Ну, пора із цим кінчати, подумав Рембо.
Мені потрібний Тісл, — прокричав він в отвір. — Я хочу здатися.
Що?
Гей, хлопці, чули?
Приведіть Тісла. Я хочу здатися. — Його слова гуркотом котилися тунелем.
Там, усередині. Це він.
Почекайте, він там живий, — промовив чоловік по рації. — Він розмовляє з нами. — Пауза, потім цей же чоловік заговорив набагато ближче до входу, хоча в полі зору не з’являвся.
Що вам потрібно?
Я втомився повторювати. Мені потрібен Тісл. Я хочу здатися.
Тепер вони шепотілися між собою. Знову той чоловік говорив по рації, передаючи нове повідомлення, і Рембо дуже хотілося, щоб усе це скоріше закінчилося. Він не думав, що капітуляція викличе в ньому таке відчуття спустошеності. Зараз, коли битва була закінчена, йому здавалося, що він перебільшив свою втому й біль у зламаних ребрах. Звичайно ж, він міг воювати далі. На війні було й не таке. Потім він перемінив позу, і біль спалахнув із новою силою — виявляється, нічого він не перебільшив.
Гей, там усередині, — окликнули його. — Ви мене чуєте? Тісл каже, що не може піднятися.
Чорт забирай, він же так хотів мене взяти. Нехай стрибає у вертоліт і летить сюди.
Я нічого про це не знаю. Мені тільки сказали, що він не може.
То ви розмовляли з Тіслом чи ні? Хто вам відповів, що він не може? Я хочу, щоб він був тут. Він буде гарантією того, що ніхто мене не застрелить помилково.
Не турбуйтеся. Якщо хтось із нас вас застрелить, то не помилково. Виходьте відтіля обережно, і ніяких помилок не буде.
Він замислився.
Добре, але мені потрібна допомога — розкидати ці камені. Сам я не впораюся.
Знову вони стали перешіптуватися, потім він почув:
Ваші гвинтівка й ніж. Кидайте їх сюди.
Я навіть револьвер викину. У мене є револьвер, про який ви не знаєте. Я з вами чесний. Я не настільки дурний, щоб з боєм пробиватися через усіх вас, так що накажіть своїм хлопцям забрати пальці зі спускових гачків.
Тільки коли я почую, що ви кинули зброю.
Розставатися зі зброєю дуже не хотілося. З’явиться це огидне відчуття повної безпорадності. Завмерши в нерішучості, він відчув легкий прохолодний подув: у тунель йшло повітря.
Я поки нічого не чую, — повторив голос. — У нас є сльозоточивий газ.
Так. А підійти цей сучий син не хоче.
Він просунув в отвір гвинтівку. Але не встиг розтиснути руки, як відчув потік повітря, що йде вниз по тунелю. Протяг сильний, схоже, десь є вихід, тріщина, інакше бути не може. Відразу з’явилися нові сили. Він ще не програв.
— Де зброя, кажу, — знову почувся голос.
«Ось дуло тобі в дупу», — подумав Рембо. Він затягнув гвинтівку назад і поспішив у темряву тунелю. Його багаття вже зовсім догоріло, і він навпомацки знайшов місце, де лежав. Схопивши хвойні гілки та кілька шматків дерева, поніс далі в тунель, поки не почув, як капає вода, і не наштовхнувся на стіну. Нове багаття освітить йому шлях. Дим від хвойних гілок покаже, куди йде повітря. Чорт забирай, можливо, можливо…
РОЗДІЛ 9
Біль спалахнув знову, і Тісл весь скрючився на лаві. Він знав, що довго не протягне. Йому необхідний сон. Ох, як необхідний. І допомога лікаря. Занадто вже він себе перенапружив. Слава Богу, тепер усе незабаром скінчиться.
«Ще трохи», — сказав він собі. Оті все. Протриматися ще трохи,і хлопця схоплять.
Він почекав, коли Траутмен і Керн відвернуться, і квапливо проковтнув ще дві таблетки.
Учора ввечері коробочка була повною, — сказав Траутмен, чим немало його здивував. — Не треба приймати так багато.
Ні, ні. Я впустив коробочку, кілька таблеток загубилося.
Коли це було? Я не бачив.
Ви спали. Перед світанком.
Не могли ви загубити стільки таблеток. Ви занадто багато їх приймаєте. І п’єте каву.
Усе гаразд. Просто судоми.
Поїдете до лікаря?
Ні, поки ні.
Тоді я викличу лікаря сюди.
Не раніше, ніж його піймають!
Тепер до нього підійшов Керн. Чому йому не дадуть спокій?
Його вже піймали, — сказав Керн.
Ні, його загнали в кут. Це не одне і те ж.
Ну, зараз це все лише справа часу. Навіщо вам мучитися тут, поки його не піймають фактично?
Я не можу вам пояснити. Ви не зрозумієте.
Тоді я відправлю вас у місто.
Не поїду! Я обіцяв.
Кому? Що ви маєте на увазі?