Це система супутникового зв’язку. — продовжував пояснення Траутмен, — скорочено ТРАНСАТ. А ось це потрібно для того, щоб система почала працювати.
Він відкрив переносну супутникову антену — тарілку, закріпив її на підставці та підключив до установки ТРАНСАТ.
Твоє повідомлення дійде до нас за частку секунди. Його перехопить наш супутник-шпигун і передасть наземній станції на Окінаві, а відтіля — нам.
У цьому є сенс, — сказав Рембо, — ворог не зможе запеленгувати цю систему, як звичайний радіопередавач.
Отже, відправляєш нам повідомлення про те, що приземлення пройшло благополучно, і починаєш рухатися через ліс у напрямку пункту Танго Новембер. Ось тут зазначено. — І він розклав польову карту. — Тут у тебе зустріч зі зв’язковим. Місцевий агент Коу Фуонг Бао.
Рембо подивився на карту, відчуваючи занепокоєння, джерело якого він не міг визначити, або, як сказав би Мер- док, не міг би вичислити.
Він вас, здається, не слухає, — втрутився Мердок.
Місцевий агент Коу Фуонг Бао, — без запинки повторив Рембо. — Продовжуйте.
Агент переправить тебе річкою до цілі — пункту Бан Кла На.
Той самий табір!
Рембо відчув, як стиснулися груди. Мердок знову втрутився в розмову:
Там ти зробиш знімки. Повторюю, тільки знімки. Твоя частина операції обмежується виключно розвідкою. Ніяких бойових дій. Якщо полонені справді знаходяться там, ми звільнимо їх, але це вже не твоє завдання. Зробивши знімки, повертаєшся річкою до місця зустрічі в точці Еко Дельта, позначеної на твоїй карті. Там на тебе чекає Еріксон, який і переправить тебе сюди на вертольоті.
Ну так, і після цього ми всі заживемо щасливо, — уколов Рембо.
Так, звичайно. Дуже щасливо. Ти мене добре зрозумів? Тобі все ясно?
А що тут незрозумілого?
І ще про твою зброю, — з гордістю промовив Мердок.
Він дістав із літака незвичайного вигляду штурмову гвинтівку, наді під стволом якої були прикріплені великі циліндри. Оптичний приціл довершував подібність із…
…Зброя з «Зоряних воєн», — сказав Рембо. — Я не можу тягти із собою таке. Це ж цілий «Крайслер».
Зате в ній одній півдюжини інших видів зброї. Це модифікована гвинтівка М-16 А2 плюс гранатомет М-79. Вона оснащена глушником, спеціальним прицілом «Тракор» і лазерною системою наведення. А ось це — кріплення для твоєї високочутливої фотокамери.
А батареї є? Послухайте, Мердоку, вигляд ваша гвинтівка має вражаючий. Думаю, вона добре працює. У лабораторії. Але мені більше до душі автомат Калашникова АК-47.
Чорт забирай! Автомат Калашникова є в кожного підлітка у В’єтнамі.
У цьому-то й річ. У бою вони не зможуть визначити за звуком, де моя зброя, а де їхня власна. У такій ситуації вони не зрозуміють, стріляють вони в мене чи у своїх. Може, ще й перестріляють один одного. До того ж у мене не буде проблем із патронами.
Мердок дивився на відкладену гвинтівку, немов малюк, скривджений тим, що Рембо не сподобалася його іграшка.
Ну добре, якщо ти наполягаєш… Тоді я приготував для тебе інше. Упевнений, це тобі сподобається. Ця штука у твоєму дусі. Я вже говорив тобі, що зброя, до якої ти звик у В’єтнамі, наче спис і стріла. Так що візьми ось це.
Мердок витяг із кабіни літака та перекинув Рембо алюмінієву трубку в два фути завдовжки та шість дюймів завширшки.
Рембо піймав її на льоту, прикинув на вагу — легка.
А це що?
А це, чорт забирай, лук і стріли.
Давно б так.
ЧАСТИНА III
РОЗДІЛ 1
Роздягнувшись догола, Рембо вибирав необхідне з розкладеного на столі екіпірування. Думка про майбутню небезпеку збуджувала його. Він натягнув смугастий маскувальний костюм, зашнурував черевики, натер обличчя й руки зеленуватим гримом двох тонів.
Дістав із чохла свій бойовий ніж, що супроводжував його всюди. Для нього не було кращої зброї, ніж цей довгий мисливський ніж, яким він пишався не менше, ніж Мердок своєю чудо-гвинтівкою. Важив' він майже два фунти. Лезо в десять дюймів завдовжки й завширшки у два дюйми було виготовлене з надміцної нержавіючої сталі. Товщина леза не сягала й чверті дюйма. Великі зубці на зворотному боці леза прорізали корпус літака. Проти них не встояли б металеві стіни цього ангара. Рукоятка ножа, теж із нержавіючої сталі, була обмотана особливо міцною волосінню, що витримувала вагу до ста двадцяти фунтів. Рукоятка додавала ще п’ять дюймів до довжини ножа. За допомогою заскочки на рукоятці висувалися спеціальні викрутки по обидва боки леза — одна, звичайна, пряма, друга — хрестоподібна. Через отвори в лезі можна було прикріпити ніж до будь-якої палиці за допомогою шкіряних ремінців, закріплених на чохлі, і ніж перетворювався на спис. У наконечнику рукоятки, яка відгвинчувалася, розміщався мініатюрний компас, а в порожнині рукоятки були щільно пригнані один до одного малюсінький складний ніж, гостріший за бритву, сірники у водонепроникному пакеті, рибальські гачки, голка. Маючи волосінь і цю голку, він міг накладати собі шви, що йому доводилося робити вже не раз. Це врятувало його, коли головорізи Тісла підстрелили його в горах біля того міста. Рваний шрам на мускулистому лівому передпліччі завжди буде нагадувати йому про це.