Нам ховати нічого. Ласкаво просимо. Випити хочете?
Капітан поворухнув ніздрями, ніби принюхуючись. Вийняв із кобури пістолет, постукав стволом по долоні лівої руки.
Зістрибнувши в човен, що нахилився, він похитнувся, мало не втративши рівновагу, але втримався на ногах і швидко випрямився, немов боячись видатися смішним. Він оглянув сампан підозріло швидким поглядом, затримав його на дівчині, яка стояла коло входу в кабіну та шанобливо вітала його.
Капітан відсторонив її та ступив усередину. Кін не відставав від нього.
Не хочете глянути на годинники? Відмінні годинники. Американські.
Коу заглянула всередину, не бажаючи пропустити жодного слова.
Недбало поворушивши ногою мотлох, капітан запитав:
Які годинники?
Марки «Бюлова».
Давай сюди.
Він кинув на підлогу порожню пляшку, одну з тих, якими був завалений брезент, що прикривав Рембо.
Як там щодо випивки?
Кін відкрив шафку й вийняв непочату пляшку «Катті Сарк».
Віскі — що треба.
І де тільки береш?
Перепадає деколи.
А кажеш, ховати нічого.
Та хіба ж я ховаю?
Я дивлюся, у тебе тут гвинтівки.
Ці чи що? Нам теж доводиться деколи постояти за себе. Кого тільки не зустрінеш тут на ріці! Ви навіть уявити собі не можете, які шибеники трапляються.
Чого ж. Легко навіть уявляю.
От-от. Ви з ними мало не щодня стикаєтеся. Небезпечна у вас служба.
Що вдієш? Хтось має захищати народні інтереси. Але зате вже, будьте впевнені, із порушниками я розправляюся як треба! Вони в мене отримують на всю котушку.
Так, служба важка. І платять мало. Люди не розуміють, що наш флот охороняє їхнє мирне життя.
Капітан катера постукав ногою по рундуку, у якому лежав гранатомет.
У флоті ми не звикли чекати нагород за свою службу.
Тоді прийміть ось це як подяку за те, що ви чесно виконуєте свій обов’язок.
Із цими словами Кін вийняв товсту пачку грошей і протягнув їх капітанові.
Той охоче взяв пачку та, послинивши палець, почав рахувати купюри.
Невелика подяка.
Але Кін уже діставав другу пачку.
Пробачте, капітане, загубилася в кишенях.
Тепер бачу, що ви справді цінуєте, як ми про вас піклуємося. Дам вам одну пораду. Будьте обережні: у цих місцях стали з’являтися контрабандисти. Небезпечний народ.
Кін сплюнув на підлогу.
Покидьки! Щоб їм світла не бачити! Щоб їхні матері прокляли той день, коли народили їх на світ! — розходився він.
Капітан ще раз штовхнув ногою рундук і рушив до виходу.
Ну, добре. Може, зустрінемося ще.
Із превеликим задоволенням, — відгукнувся Кін.
Коу вчасно відскочила від дверей. Капітан кинув насуплений погляд на протверезілих молодчиків, Кіна та повернувся на катер.
Коу з полегшенням стежила, як там готуються до відплиття. Пролунали короткі команди, знову загудів потужний мотор, і катер рушив із місця.
Провівши поглядом судно, що сховалося в повороті ріки, і дочекавшись, коли шум двигуна остаточно затихне вдалині, вона зайшла в кабіну.
Як ви там, Рембо?
Купа мотлоху почала рухатися. Із дзенькотом посипалися порожні банки та пляшки. Рембо розпрямився. В одній руці в нього був ніж, у другій — пістолет.
РОЗДІЛ 5
Коли вони вийшли із човна, Коу попередила Кіна:
— Почекаєш нас тут. Частину грошей, що залишилася, отримаєш на зворотному шляху.
І хоча Кін ризикував нарватися на черговий патруль, жадібність пересилила страх.
«Чи можна покластися на нього, — роздумував Рембо, у темряві спускаючись схилом. — Цілком можливо, Кін не захоче чекати своїх пасажирів, розсудивши, що ризик не вартий цих грошей. Ми повернемося сюди, а човна немає. Що тоді?»
«Тоді доведеться пошукати інший спосіб пройти по ріці. Тільки й усього», — відповів він собі.
«І все-таки, якби Кін не був налаштований дочекатися їх, продовжував роздумувати Рембо, — він напевно постарався б заволодіти всіма грошима ще на судні, а їх самих убити. Двоє проти восьми! Кін з упевненістю міг сподіватися на те, що шанси в нього є. Але тоді можна було б і не рушати в плавання, а відразу розправитися з ними ще в тій хатині. На березі. Став би він тягти своїх пасажирів у таку далечінь, щоб потім кинути тут, не отримавши половини винагороди».
Тепер Рембо був майже впевнений, що Кін дочекається їх.
Спуск закінчився, вони вступили в долину. Під ногами щось перекочувалося. Він наступив на те, що здалося йому уламком гілки, почувся хрускіт.
Він завмер на місці. Що це? Міни-пастки? Але тоді нас давно б не було серед живих.