Еріксон і Дойл стягали з вертольота маскувальне покриття. Першим у машину заскочив Еріксон, за ним Дойл. Могутні двигуни почали розігріватися, гудіння підсилювалося, переходячи в ревіння.
Сівши поруч із пілотами, Траутмен сказав:
Заждалися, хлопці. Через годину будемо на місці.
Дойл жував гумку, від нього разило марихуаною.
Чому б вам не подивитися правді в очі? Хлопець у вас класний. Супермен загалом. Але він, напевно, давно гниє в тім лісі. Ми летимо на цей пікнік, тільки щоб ви заспокоїлися.
Сам заспокойся, — обірвав його Еріксон і повернувся до Траутмена. — Вибачте, мій товариш не вражає гарними манерами. Він просто боїться, що ми марно витратимо пальне.
Час ми зараз витрачаємо марно, де точно, — відповів Траутмен. — Піднімай своє чортове корито в повітря, інакше я сам сяду за штурвал.
Ну годі вам, — примирливо сказав Дойл, — потерпіти не можете.
Еріксон зосередився на приладах. Літак відірвався від землі.
Старий добрий В’єтнам, — не вгавав Дойл. — От уже справді свято, що завжди з тобою.
РОЗДІЛ 13
Американець відкрив очі, перевів здивований погляд на Коу. Рембо, який пройшов ґрунтовну медичну підготовку, перевірив його пульс.
Вони вирішили зробити зупинку лише після того, як шум погоні затих удалині.
Це не сон? — слабко промовив американець. — Невже це не сон?
Будь упевнений, — відгукнувся Рембо, який дозволив розслабитися м’язам на короткий час перед тим, як знову взяти свою ношу.
Американець облизнув потріскані губи. Він ледве підбирав слова.
Ви, хлопці, не подумайте… Я весь час із ким-небудь розмовляю. То з дівчиною своєю, то з мамою. І з батьком теж.
Помовч краще.
Скільки ж їм років тепер? — Свідомість його повільно, але прояснялася. — Може, батьків і живих немає. Але ви… ви… живі? Ви не снитеся мені? Ви відвезете мене додому?
«Господи ти, Боже мій, — подумав Рембо. — Де він, дім?»
А куди ж ще? — сказав він уголос і додав. — Як тебе звати?
Бенкс. Лейтенант ВПС.
Американець спробував сісти. На очах його стояли сльози. — Це чудо, — прошепотів він. — Спасибі!
РОЗДІЛ 14
Важко дихаючи, вони долали останні кілометри джунглів. Ледве не котилися по кам’янистому спуску берегу. Сампан чекав їх, погойдуючись на воді.
Кін дивився на них, не приховуючи подиву.
Ну, чого чекаєш? — хрипло кинув йому Рембо, — Давай заводь мотор. Поїхали!
Гроші! — зажадав Кін.
Коу простягнула, йому пачку.
Так краще.
Кін скочив у човен і почав будити своїх людей. Мотор завівся, човен ожив і відчалив від берега. Матроси, які ще погано все розуміли, покосилися на Бенкса.
Американець підняв голову.
Пощастило вам, хлопці. Прийшли вчасно.
Чому?
Човен легко ковзав по воді, на якій грали місячні відблиски.
Бенкс продовжував пояснювати:
Добре, що ви прийшли саме сьогодні. Нас часто вивозять із табору. То дороги будувати, то врожай збирати. Усього тиждень, як привезли назад.
То ви тут усього тиждень? — здивувався Рембо.
Ну так, провались він крізь землю!
А коли ви були в таборі до цього? — запитала Коу.
Бенкс наморщив чоло, згадуючи.
Здається, рік тому. Ого! Який же рік зараз?
Коу назвала йому рік.
Ні, цього не може бути! Стільки часу минуло!
Табір був порожній весь цей час?
Бенкс кивком підтвердив.
Коу кинула стривожений погляд на Рембо.
Я розумію, про що ти думаєш, — відповів Рембо на її безмовне питання.
Що-небудь сталося? Щось не так? — запитав Бенкс.
Ні, турбуватися нема про що, — упевнено сказав Рембо.
«Тобі нема про що, — подумав Рембо. — Нам якраз є про
що турбуватися».
Покурити знайдеться?
Очі Бенкcа гарячково блищали.
Не курю, — відповів Рембо.
Щоб не мовчати, він запитав:
За що тебе на цьому хресті?
Та як вам сказати… Я піймав кобру…
Змію? — видихнула Коу.
Змію, звичайно. — Бенкс покашляв. — Не так уже страшно, якщо правильно схопити її. Ну я її і підкинув їм. Я і раніше таке витворяв…
Він, здавалося, починав марити.
Рембо силкувався уявити собі цю картину.
Ох, вони там і наклали в штани. Кобру я в барак охоронцям підсунув. Вони потім із мене душу витрусили. Живого місця не залишили. Але ви б подивилися, як вони гасали по цьому табору!
Нелегко їм із тобою було, — зазначив Рембо.
Так, — задоволено підтвердив Бенкс і глянув на Коу. — Вам спасибі, міс. Тільки не ображайтеся, але ви, міс, така дівчина, така дівчина… Знаєте, я ж жінки не бачив із тих пір, як…