Коу закинула на плече автомат, підняла Бенкса та стрибнула разом із ним за борт.
Рембо скинув реактивну установку. Масивний корпус канонерки був зовсім поруч — він точно не промахнеться. Спустив курок, відчув поштовх віддачі. Надпалубні споруди канонерки освітило спалахом, пролунав гуркіт. Ніч перетворилася на день. У повітря полетіли осколки металу й людські тіла. Відразу почулося ще кілька вибухів. «Боєприпаси», — подумав Рембо. Рвонув бак із пальним.
Але ця калоша не затонула. Вона, немов обійнятий полум’ям корабель-примара «Летючий голландець», продовжувала йти вперед.
Рембо кинув реактивну установку, схопив лук, сагайдак зі стрілами, вискочив на корму, але тут…
Канонерка, зіткнувшись із уламками, врізалася в сампан. Удар додав стрибку Рембо сили, і він, пірнаючи, боляче вдарився обличчям об мутну поверхню води. Його тіло пішло вглиб. Уже під водою він почув ревіння іншого мотора. Коли виплив на поверхню, обліплений від голови до ніг піском та намулом, відчув у повітрі запах бензину. Повернувшись у бік обійнятих вогнем пожежі канонерки та сампана, звернув увагу, що на березі з’явилися солдати. їхні злякані обличчя яскраво освітлювало полум’я. Одні показували на вогонь пальцями, інші кинулися в ріку, ніби сподіваючись урятувати вцілілих.
Рембо злегка підняв над поверхнею води обличчя й віддався на волю течії. Він удивлявся в берег, сподіваючись побачити там…
Коу. Він помітив, що вона укрилася за прибитими до берега мокрими корчами та гілками в самому гирлі ріки. Поруч
із нею був Бенкс — Рембо бачив його ноги, що стирчали з-під гілок.
Промоклий одяг і черевики тягли Рембо на дно. Нарешті ноги торкнулися слизького дна, і він поповзом добрався до укриття, де на нього чекали Коу з Бенксом.
— Вперед, — скомандував Рембо.
Він підняв Бенкса на спину, узяв лук і сагайдак зі стрілами, піднявся на ноги. Вони з Коу рушили в бік джунглів, які темніли вдалині, подалі від вогню.
«Місце підхвату», — думав він, ледве переставляючи ноги. Боліли мускули, не вистачало повітря. Потрібно будь-що дійти до місця підхвату.
Позаду пролунав чийсь крик. Потім інший, уже майже за самою спиною.
Він зібрав останні сили.
РОЗДІЛ 2
Траутмен сидів позаду Еріксона, напружено стежачи за тим, як той керує вертольотом «Агаста 109». Вони летіли над самими верхівками дерев, впоперек долини, що поросла густим лісом, піднімаючись та опускаючись залежно від ландшафту. У кабіні було темно.
Ти не можеш швидше? — запитав Траутмен.
Я і так вичавлюю з маляти сто п’ятдесят миль, — відповів Еріксон.
Попереду позначилася гориста лінія обрію, підсвічена знизу слабким мерехтінням.
До того ж ти сам сказав, що все має йти строго за розкладом, — продовжував Еріксон. — Ми добралися сюди раніше, ніж було домовлено. Якщо твій хлопець живий і тепер іде до місця підхвату, поспіх йому тільки зашкодить. Нам теж. Конги почнуть з’ясовувати, у чому справа, і засічуть нас.
Еріксон намагався перекричати ревіння зустрічних потоків повітря — задній відсік вертольота було відкрито.
Під нами округ Інджан, — з усмішкою сказав Дойл.
Лінія обрію світлішала з кожною хвилиною.
РОЗДІЛ 3
Сонце піднімалося вище і вище. Рембо завзято піднімався вгору схилом. У нього боліли плечі. Одяг промок від поту.
Коу розсовувала зарості, вдивлялася вперед. Ствердно кивнувши Рембо, пішла далі.
Прямо перед ними відкрилася прогалина. І це було набагато приємніше видовище, ніж водоспад.
Тому що це — місце підхвату.
Рембо відшукав укриття, утворене рослинами, опустив Бенкса на землю, випрямився, розправив плечі, намагаючись розслабити зведені судорогою м’язи.
Його погляд був спрямований туди, відкіля вони прийшли, — Рембо уважно вдивлявся в положистий схил долини.
Крізь зарості продиралися солдати. Він чув їхні гучні голоси, луну яких відбивали джунглі.
Що ж, варто віддати належне — їх веде дуже досвідчений філер, не важливо хто він: місцевий селянин чи солдат. Не мине й чверті години, як вони будуть тут.
Він повільно повернувся на триста шістдесят градусів, уважно розглядаючи місцевість.
Чорт забирай, де ж вертоліт?
Рембо кинув погляд на свій лук і сагайдак зі стрілами, потім перевів його на АК-47 у Коу за плечем.
Знаєш що, давай мінятися.
Незабаром буде вертоліт.
Звичайно. Я це так, про всяк випадок.
Коу віддала йому автомат, він простягнув їй свій лук.
У сагайдаку пачка вибухівки С-4. Але ти не бійся — без детонатора вона не вибухне.