Тепер знімай светр.
Навіщо? Тільки не кажіть, що все ще шукаєте мої документи.
Я роблю ретельний обшук, щоб переконатися в тому, що ти нічого не сховав під пахвами.
Що? Наркотики чи що?
Хто знає? Усе може бути.
Ну, тільки не я. Я давно із цим зав’язав. Чорт забирай, це ж незаконно.
Дуже смішно. Знімай светр.
Як виняток хлопець зробив те, що йому було сказано. Якомога повільніше, звичайно ж. У нього на грудях були три прямі шрами.
А це відкіля? — здивувався Тісл. — Ножові поранення. Чим ти взагалі займався?
Хлопець мружився на лампи в стелі й мовчав. Посередині грудей у нього був великий трикутник чорного волосся. Два з трьох шрамів перетинали його навскоси.
Підніми руки й повернися, — наказав Тісл.
Це не обов’язково.
Якби існував більш швидкий спосіб тебе обшукати, я б його знайшов. Повернися!
На спині в хлопця був невеликий, але глибокий шрам.
Чим тебе протикали?
«Багнетом, — подумав Рембо, — багнетом».
Добре, тепер опусти труси.
Хлопець повернувся та зміряв Тісла довгим поглядом.
Спокійно. Я повинен перевірити, чи немає в тебе схованої зброї…
Рембо повільно приспустив труси. Голт відімкнув верхні двері й увійшов.
О’кей, ти чистий, — сказав Тісл.
Тісл слухав, як Голт замикає двері, потім по цементі зашаркали його кроки. Він ніс вицвілий бавовняний комбінезон, тонкий матрац, прогумоване простирадло та сіру ковдру.
Голт пройшов у камеру. Хлопець пішов уже за ним, хлюпаючи по калюжах босими ногами.
Не поспішай, — зупинив його Тісл.
Ну, вирішуйте нарешті. Спочатку ви хотіли, щоб я зайшов у камеру. Тепер ви цього не хочете. Як мені бути?
Насамперед ти повинен пройти ось туди, у душ. Помийся дуже ретельно. І гарненько промий волосся. Я пе хочу доторкуватися до брудного.
Тобто як це — доторкуватися?
Я повинен тебе обстригти.
Цього ще бракувало. У вас нічого не вийде. Я просто не підпущу вас до себе ні з якими ножицями, ясно?
Це обов’язкова процедура. Через неї проходять усі від автомобільних злодіїв до п’яних, їх обшукують, як тебе, ставлять під душ і обрізають волосся, якщо воно в них довге. Ми даємо тобі чистий матрац і хочемо забрати його назад теж чистим, а не повним кліщів та бліх — адже ти спав у лісі, у сараях і ще чортзна-де.
Волосся обрізати не дам.
Якщо ти мене знову розлютиш, я влаштую тобі ще тридцять п’ять діб ув’язнення. Ти сам дуже хотів сюди сісти й тепер отримаєш усе, що отримують інші. Може, заспокоїшся та перестанеш ускладнювати життя нам обом? Голте, принеси ножиці, крем для гоління й бритву.
Я погоджуся тільки на душ, — сказав хлопець.
От і добре. Не все відразу.
Хлопець повільно пішов до душу, а Тісл глянув на годинник. Близько шести — ймовірно, незабаром поліція штату повідомить йому що-небудь про цього хлопця.
РОЗДІЛ 10
Йому не хотілося туди повертатися, і він, скільки міг, відтягував цю хвилину. Він знав, що нізащо не витерпить, якщо Тісл почне обрізати йому волосся. Виглянувши з душу, він побачив Голта — той тримав у руках ножиці, крем для гоління й небезпечну бритву. Усередині в нього все стиснулося в тугу грудку. Він злякано стежив за Тіслом, який показав на стіл і стілець поруч зі сходами, сказав щось Голту — що саме, він не почув через шум води. Голт поставив стілець перед столом, витяг зі столу кілька газет і розклав їх під стільцем. На все це в нього пішло зовсім небагато часу. Тісл підійшов до Рембо, голосно стукаючи ногами.
Закрий кран, — звелів він. Рембо прикинувся, що не чує.
Тісл підійшов ще ближче.
Закрий кран, — повторив він.
Рембо продовжував мити руки та груди. Йому дали величезний жовтий шматок мила, що сильно пахнув дезінфектантом. Потім він почав намилювати ноги — він намилював їх уже втретє. Тісл кивнув і відійшов ліворуч, де, напевно, був загальний вентиль, тому що через секунду вода скінчилася. Рембо завмер, з нього капала вода — тут знову з’явився Тісл і простягнув йому рушник.
Відтягати нема сенсу, — зазначив Тісл. — Тільки застудишся й по всьому.
У Рембо не було вибору. Він повільно вийшов з-під душу, знаючи, що, якщо не вийде, Тісл витягне його відтіля, а він не хотів, щоб до нього хтось доторкався. Він кілька разів витер себе рушником.
Ще трохи, і на рушнику з’являться дірки, — посміхнувся Тісл.
Рембо продовжував витирати себе рушником. Тісл спробував підштовхнути його до стільця, але Рембо ухилився. Він задкував до стільця, тримаючись обличчям до Тісла й Голта. Із цієї хвилини події розвивалися в стрімкій послідовності.