Засвітились промені прожекторів. Пролунали крики. Безладна стрілянина. Поросячий вереск. Потім усе стихло.
РОЗДІЛ 9
Траутмен не витримав. Він нетерпляче вихопив у радиста мікрофон.
Джоне, це Траутмен! Якого біса ти мовчиш? Де ти?
У динаміку почувся стогін, а потім хрипкий голос. Голос Рембо. Він вимовив тільки одне слово:
Мердок.
В ангарі наступила повна тиша. Усі дивилися на Мердока. Напруження зростало.
Він тут.
Траутмен передав мікрофон.
Мердок оглянувся й зобразив на обличчі посмішку.
Рембо, — у голосі Мердока звучала фальшива радість. — Я — «Ватажок зграї». Ми раді, що ти живий. Де ти? Дай нам свої координати, і ми прилетимо за тобою. Прийом.
Траутмена ледве не знудило від цього спектаклю.
Мердоку, — пролунало з динаміка. — Я до тебе доберуся.
Хтось із солдатів здивовано охнув. Мердок сполотнів. Посмішка зникла. Він опустив мікрофон.
Боже мій, — вимовив він тремтячим голосом.
РОЗДІЛ 10
— Ах ти… — Подовський від сказу не міг підшукати потрібної лайки. Очі його округлилися. Він хотів ударити мікрофоном Рембо, але, розмахнувшись, заточився й упав на генератор.
Згоряючи від злості, Подовський повернув ручку до кінця.
Рембо буквально завив від болю, його трясло й крутило. Він так кричав, що не міг зупинитися.
Нарешті, він занурився в темряву. Темрява була всередині. У мозку. У грудях. Але в основному в душі. Темрява роздувалася, наче куля, конвульсії ставали все сильнішими. І раптом темрява вибухнула.
РОЗДІЛ 11
Дивлячись, як американець смикається та звивається, Подовський раптом зрозумів: щось не так. Щось сталося. Із власного досвіду він знав, що струм генератора не міг викликати таких диких конвульсій, та й кричав полонений зовсім по-звіриному. Здавалося, це була вже не людина, а розлючена дика тварина.
Загіпнотизований виглядом полоненого, Подовський підійшов до нього майже впритул.
Пружини ліжка гнулися й скрипіли від диких зусиль американця, який смикався.
Подовський надто пізно помітив, що струм став допінгом для полоненого. Американець впав у такий дикий стан, що пружини не витримали й лопнули. Його рука потягнулася до Подовського, той спробував відступити, але не встиг.
Тепер струм від полоненого дійшов і до нього. Господи! Серце Подовського немов вистрибнуло з грудей. Руки й ноги запекло затряслися. А рука американця, немов кліщами, стискала його горло.
РОЗДІЛ 12
Рембо відкинув Подовського просто на генератор. Той повалився й зірвав дроти з пластинки на грудях Рембо. Подача струму припинилася. Звільнивши другу руку, Рембо кинувся на Яшина. Увернувшись від ножа, він нахилився, підняв з підлоги мікрофон і з усієї сили вдарив ним просто в щелепу Яшина. Хруснули зуби, потекла кров із розбитих губ, і Яшин повалився на підлогу.
Але сержант Тай і один з охоронців уже піднімали зброю.
Ні, до обох він не встигне. Вони надто далеко один від одного.
І тут підлога під ногами вибухнула, розлітаючись на всі боки. Хвиля відкинула Рембо назад, до сітки. Він інстинктивно закрив обличчя руками. Кімната наповнилася димом. У вухах стояв гуркіт АК-47. А коли дим розсіявся, Рембо побачив, як із діри в підлозі вистрибнула Коу, тримаючи в руках автомат.
Подовський і Яшин лежали непритомні на підлозі. Охоронець був убитий, а Тай зумів вискочити у двері, і тепер зовні лунали його крики.
Спалахнула блискавка, і загримів грім.
Рембо вихопив із руки Яшина свій ніж. Коу кинула йому сагайдак зі стрілами й лук.
Обоє, не змовляючись, кинулися до відчиненого вікна. Коу вистрибнула першою, Рембо — за нею.
РОЗДІЛ 13
Коу й Рембо мчали до огородження. Побачивши, що стовп світла рухається в їхньому напрямку, Рембо зупинився, швидко витяг стрілу, вставив у лук і вистрілив. Якби стріла була звичайною, з перами на кінці, а не пластиковою, то дощ змінив би траєкторію її польоту. А зараз вона летіла точно в ціль. Прожектор згас.
Але їх освітила блискавка. Пролунали автоматні постріли. Коу відповідала короткими чергами. І знову включився прожектор, тепер уже з іншого боку. Але цього разу блискавка їх урятувала. Вона вдарила в один із бараків. Вогні в таборі яскраво спалахнули та згасли. Наступила темрява. Лише трасуючі кулі розпорювали пітьму. Гуркіт автоматів заглушав грім.
Вони добігли до огородження з колючого дроту. Рембо підняв дріт, шипи глибоко врізалися в руку. Коу проповзла в проріз, що утворився. Рембо ліг на спину, підняв луком нижній пучок і проскочив під огородженням. Спереду було ще одне. Коу зупинилася біля дерев’яного стовпчика й дала коротку чергу. Стовпчик розлетівся, утворивши проріз. Кулі свистіли зовсім поруч. Але тепер вони обоє вже йшли в заростях.