— Якщо хто лежатиме до мого повторного приходу, того залишу без чаю! — вигукнув Косецький і вийшов.
— Ага. Він теж оголосив війну, — посміхнувся Янкель, але, не ждучи «повторного приходу» халдея, почав квапливо вдягатися. Проте майже половина спальні ще лежала в напівдрімоті, коли знову пролунав голос Косецького.
Вихователь ураганом увірвався в спальню і, побачивши, що дехто лежить, почав люто стягувати ковдри, потім підлетів до Єоніна, який ще спав, і став його трясти:
— Єонін, ти ще в ліжку? Без чаю!
Япончик відразу прокинувся. Він хотів було вступити в суперечку з халдеєм, але той уже зник.
— Без чаю? Ну, гаразд! Ми тобі так зіпсуємо апетит, що у тебе і обід не полізе в рот, — сказав він зловтішно.
Спальня була збуджена. Тільки-но повставали — зараз же почали розкачувати складну машину бузи.
Горобець помчав агітувати до молодших, ті відразу ж погодилися.
Головні агітатори — Янкель, Японець і Циган — подалися в третє відділення і вже незабаром успішно виступали там.
Війна почалася з ранкового вмивання.
Косецький стояв на кухні і всіх, хто вмивався, відмічав у зошиті.
Раптом од їдальні показалася процесія. Йшло чоловік п'ятнадцять, витягнувшись у довгий ряд. Вони бадьоро махали рушниками.
Потім хлопці почали поважно проходити повз халдея, викрикуючи по черзі:
— Здра-
— стуйте,
— Па-
— пасе
— Володи-
— мировичу,
— граф
— Ко-
— со-
— бу-
— зецький! — смаковито закінчив останній.
Халдей сторопів, смикнувся було, маючи намір піймати винуватця, але, згадавши, що бешкетує не один, а всі, стримався і обмежився попередженням:
— Якщо це повториться, покараю весь клас.
У відповідь почувся дружний регіт усіх присутніх:
— О-го-го! Апика-воїн!
— Підожди. Заробиш!
Незважаючи на ці погрози, Косецький не відступився від свого. Єонін залишився без чаю, і це ще більше озлобило хлопців. Вони почали діяти.
День видався гарний. Сонце пекло як ніколи, але коло ставка було затишшя. Звичайного купання не було. Зате біли переліска панувало велике пожвавлення.
Спритні шкідці дерлися по дубових стовбурах по жолуді, збивали їх палицями, камінням і чим тільки можна було.
Тут же внизу друга партія повзала по землі і збирала міцні зелені ядра в кепки, в наволочки і просто в кишені.
Навіщо вони готували такі запаси жолудів, з'ясувалося трохи згодом.
Косецький, задоволений ранковою тишею в школі, вирішив, що хлопці заспокоїлися. Щиро кажучи, він ждав трипалої і важкої боротьби і надзвичайно здивувався та ирндів, що все так скоро кінчилося.
Тихо посвистуючи, він вийшов у двір, пройшов до ставка і сів на березі, мружачись під яскравим сонцем.
Я ом у раптом захотілося викупатися.
Недовго думаючи, він роздягнувся і стрибнув у воду.
Свіжа волога приємно холодила тіло. Косецький доплив до середини ставка і, як молодий, пустотливий тюлень, пірнув, намагаючись дістати до дна.
Нарешті він вирішив, що пора вже вилазити, і повернув до берега.
Раптом щось сильно стукнуло його по потилиці. Стало боляче, ніби вдарили каменем. Косецький оглянувся, але навколо було все спокійно і наче нерухомо. Нараз він побачив маленький жовтенький жолудь, що гойдався на воді.
«Жолудем хтось запустив», — подумав халдей, але повий удар примусив його діяти й думати швидше.
Він поплив до берега.
Лясь. Лясь. Одразу два жолуді вдарили його у скроню і в потилицю. Становище ставало критичне.
«Треба скоріше вдягтися. Тоді можна буде зловити негідників», — подумав Косецький. Однак роздуми його перервав новий удар у скроню, такий сильний, що жолудь, одлетівши від голови, застрибав по воді, а сам Косецький мов куля вискочив на берег.
Навкруги, як і раніше, стояла мертва тиша.
— Стривайте ж! — пробурмотів Косецький і кинувся до кущика, за яким лежав його одяг.
— О чорт!
Раз за разом у спину йому вдарило п'ять чи шість твердих, як камінь, жолудів.
«Скоріше б одягнутися», — подумав вихователь, добігши до куща, і враз холодна дрож пересмикнула його тіло.
Одягу за кущем не було.
Косецький, не тямлячи себе, огледівся навколо, все ще не вірячи, що його одяг пропав.
Він зупинився, безпорадний, не знаючи, що робити. Він відчував, що на нього дивляться звідкілясь десятки очей, стежать за ним і сміються.
Ніби на підтвердження його думки, десь поблизу прокотилося диявольське злорадне гоготання, і ще один жолудь ляснув халдея в плече.
Тепер він зрозумів, що почався бій, наслідки якого залежатимуть од витримки і стійкості тієї чи тієї сторони.