Хлопці підхоплюють:
Тільки Купець не співає. Він вважає, що грітися коло буржуйки набагато приємніше. Широко всміхаючись, він сидить біля пузатої залізної грубки, помішуючи кочергою жар і головешки.
— Мамочко, піди глянь, котра година, — каже Янкель.
Але в цю мить двері відчиняються і заходить Еланлюм.
— Пора спати, хлопці. Вже пів на першу.
Ніхто не заперечує їй. Шкідці схоплюються. Тихо розставляють на місця столи, табуретки й стільці, прибирають рештки ювілейної вечері, складають на залізний піднос посуд. Янкель обережно і любовно кладе в свою парту винуватця торжества — комплект «Дзеркала» — і разом з усіма навшпиньках іде до виходу.
У дверях його зупиняє Еланлюм. Кивком голови вона показує на грубку.
Янкель повертається. Похапцем покопирсавши кочергою і впевнившись, що головешок немає, закриває грубу.
Виходячи з класу, він помічає, що на підлозі біля самої стіни притулилася крихітна жаринка, яка випадково випала з грубки. Треба було б підібрати або затоптати її, але повертатись Янкелеві ліньки.
«А може, нічого не станеться. Скоро погасне», — в думці вирішує він і виходить з класу.
У спальні тихо. Всі сплять. Повітря вже достатньо нагрілось і погустішало від дихання, але тепла густота чомусь робить спальню затишнішою. Пахне житлом.
Тьмяно блимає лампочка, що звисає з стелі, так тьмяно, що через запушені інеєм вікна видно світло вуличного ліхтаря, яке пробивається в кімнату і освітлює її.
У спальні тихо.
Зрідка хтось із хлопців, найбільш неспокійний, побачивши щось страшне у сні, слабо скрикне і злякано заворушиться на ліжку. Потім підведе голову, сяде, побачить, що він не в клітці з тиграми, не на уроці математики і не на краю безодні, а в рідній шкідській спальні, і знову заспокоїться.
І знов у кімнаті тихо.
Янкель прокинувся, перевернувся на другий бік, позіхнув і огледівся. Було ще темно. Всі спали, так само блідо світила лампочка, але ліхтар за вікном уже не горів.
«Третя або четверта година», — подумав Янкель і вже збирався знов уткнутися в подушку, коли нараз його увагу прикувала маленька сиза хмарка навколо лампочки.
«Що за чорт, хто це курить у спальні», — мимоволі майнуло в голові.
Але думати не хотілося, хотілося спати. Він знов укрився з головою ковдрою і принишк.
Раптом з сусідньої кімнати хтось покликав вихователя, той покрутився на ліжку і, закректавши, встав.
— Хто мене кличе? — прохрипів Шершавий, хворобливо кривлячись і хапаючись за голову.
Кричав Газенфус — найдовший і найхудший з усіх шкідців і водночас найбоягузливіший.
— Звідкись дим іде! Вихователь, а навіть не подивиться, звідки, — репетував він.
Тепер зацікавився димом і Янкель і теж накинувся на нещасного фельдшера:
— Що ж це ви справді, дядя Володя? Підіть узнайте, звідки дим.
Але Шершавий розслаблено простогнав у відповідь:
— Черних, ти бачиш, я хворий. Піди сам і дізнайся.
Янкель розсердився.
— Ідіть ви під три чорти! Що я вам — холуй бігати?
Він рішуче повернувся на бік, збираючись утретє заснути, коли раптом двері рвучко розчинились, і в спальню ввірвалася густа хмара диму. Коли вона трохи розсіялась, Янкель побачив Вікмиксора. Той важко дихав і протирав очі. Потім, оговтавшись, спокійним голосом гучно сказав:
— Хлопці, вставайте швидше.
Однак говорити не треба було. Половина шкідців уже прокинулась і, відчувши недобре, похапцем одягалася. Вікмиксор, побачивши напіводягненого Янкеля, підкликав його і тихо сказав:
— Спробуй пройти до Семена Івановича, до комори. Диму багато. Візьми подушку.
Янкель мовчки кивнув і, схопивши подушку, рушив до дверей.
— Ти куди? — одягаючись, гукнув його Бобер.
І, відразу зрозумівши все, сказав:
— Я теж піду.
— Ходімо, — погодився Янкель.
Спальня вже гуділа, мов потривожений вулик. Будили тих, що спали, одягалися.
Підходячи до дверей, Янкель почув позаду голос незадоволеного Купця. Його шарпали, кричали на вухо про пожежу, а він сердито, істерично сміявся.
— Ідіть геть, задриги! О-го-го! Не лоскочіть! Одчепіться!
Натягуючи на ходу свій нарядний, принесений «з волі» кожушок, Бобер догнав Янкеля.
— Ну, ходімо.
— Ходімо.
Обидва перезирнулися. Потім Янкель рішуче смикнув двері і вийшов, нахиляючи голову й затуляючи подушкою рота.
Одразу відчув гидкий запах горілого. Дим обступив їх щільною стіною.