Але «водо-, світло-, повітролікування» Корольов не пройшов. Сергіївська розсипалась, і він попав у Шкіду.
У Шкіді дві перші характеристики не підтвердилися. Корольов не крав, поводився пристойно й бешкетував помірно. Непомітно було в ньому і слідів «розумової перевтоми».
Тільки в одному відзив професора Грибоєдова був правильний. Мишко Корольов хворів на неврастенію та безсоння.
У ці безсонні ночі він шаленів, був сам не свій. Лаяв останніми словами вихователів, теревенив усяку всячину, плакав… А виспавшись, «опохмелившись», каявся і знову ставав «нормально-дефективним».
Такий Корольов Михайло.
Третій тип — Старолипський.
Він — низенький на зріст. Обличчя в нього зовсім дитяче, а манера одягатись і постать роблять його схожим на старорежимного гімназистика. У Володьки Старолинського батька не було, були тільки мати і вітчим, биндюжник. Старолипський теж неврастенік. Хворіє на клептоманію; коли находять припадки, краде що попало; крім того, він невиправний картяр…
На Сергіївську Старолипський попав, як і його товариші, за крадіжку і до Шкіди прийшов, маючи погану репутацію.
Четвертий — Тихіков.
Сергіївська характеризує його так:
«Тихіков Євген — хлопець з інтелігентної сім'ї, круглий сирота, має дядька. Тихіков — дуже здібний хлопець, усе засвоює легко й добре вчиться, але не позбавлений лінощів. До товаришів ставиться добре, але тримається дещо осібно. Не терпить спільних прогулянок і завжди під якимсь приводом намагається залишитися вдома. З старшими стриманий, заперечує завжди лагідно й майже не грубіянить. У класі сидить як належить. Курить, часом захоплюється грою в карти, іноді спекулює, але взагалі хлопець допитливий, чуйний, серйозний і трохи замкнутий».
У Тихікова трикутна голова, високий лоб, коротенька, нескладна постать. У Шкіді до кінця днів своїх Тихіков залишався відлюдним, бешкетував рідко.
Ці четверо прийшли до Шкіди міцно спаяні у неподільний союз. Думали спільно відстоювати свої інтереси. Навчені досвідом Сергіївської, не сподівалися на добру зустріч.
Але помилилися. Зустріли їх дуже добре, як, зрештою, зустрічали й усіх інших.
З першого ж дня Джапарідзе, як найрозвиненіший, пристав до «верхів». Дізнавшись, що у Шкіді видаються журнали, він заявив про своє бажання видавати журнал «Шахіст». Очевидно, побачивши в цьому якусь для себе вигоду, Янкель уклав з ним сламу.
Корольов увійшов у сламу з Купцем, а Старолинського взяв під свій захист Пантелєєв.
Тільки Тихіков лишився без нерозлучних друзів. Завжди він сидів за партою, читав Майна Ріда або Жюля Верна і весь час щось жував… Жував, пережовував, відригував і гикав. За це згодом він дістав прізвисько Жуйний.
Четвірка принесла з собою давні прізвиська: Корольов — Флакончик, Старолипський — Хлопчик, Тихіков — Адмірал, а Джапарідзе — прізвисько непристойне.
У Шкіді лише Тихікову вдалося зберегти прізвисько Адмірал, решту перейменували у перший же день їхнього приходу.
— Джапарідзе — надто довге, — заявив Японець. — А паскудних прізвиськ ми не даємо. Тому назвемо тебе просто Дзе.
— Ваше діло, — погодився грузин, — Дзе так Дзе.
Старолинського той же Японець назвав чомусь Голим паном. Згодом його звали Голий пан, Пан, Голий і просто Голенький.
Корольова прозвали Кальмотом за те, що він замість «кусок» казав «кальмот»:
— Дай мені кальмот хлібця.
Або:
— Позич кальмотик сахарину.
Одночасно з сергіївською четвіркою прийшов у Шкіду і Гладун, тихий чоловічок з пухлим обличчям і туманним минулим.
САША ПИЛЬНИКОВ
Костолмед діє. — На гімнастику, швидко! — Зцілення прокажених. — «Альте камераден». — Мюллерівська гімнастика. — Манна небесна на класній грубі. — Хлопець з бабським обличчям. — Туфлі. — Жест нальотчика. — Недотепа.
Продзвенів дзвоник, закінчилася перерва. У клас четвертого відділення ввійшов Костолмед, він же Костець.
— На гімнастику, швидко!
Хлопці неохоче поплентали з класу.
— Швидко! — підганяв Костець, постукуючи круглою полірованою паличкою.
Коли всі вийшли з класу, за партами лишилися сидіти Японець і Янкель.
— А ви що? — піднявши брови, спитав Костець.