52.»»»»
53.»»»»
Всього набралося 70 номерів.
— Почому ж продаватимемо білети? — спитав Пантелєєв.
— Я думаю, дві порції піску, або півфунта хліба, або п'ять копійок золотом, — сказав Японець.
Янкель підрахував у думці і заявив:
— Невигідно… Всього три карбованці п'ятдесят копійок золотом виходить. Не окупить діла. Тільки ковзани два карбованці коштують.
— Пустих ми ж не робитимемо, — сказав Дзе.
— Ні, пустих не треба.
Вирішили зробити маленьку перетасовку. Замість п'яти аркушів паперу написали два аркуші. Вийшло сто тридцять номерів.
Склавши каталог, почали виготовляти білети. Янкель зробив зразок:
За допомогою Пантелєєва і Дзе Янкель надрукував їх сто тридцять штук.
— А хто у нас буде скарбником? — спитав Пантелєєв. — Я думаю — Янкель.
— К чорту! — заявив Японець. — Краще Дзе.
Погодились на Дзе. Новоспечений скарбник заходився підписувати білети. До вечора працювали — писали білети, наклеювали номери на речі і, відгородивши кафедрою куток класу, розставляли речі на полицях порожньої книжкової шафи.
А вранці у вівторок улігани, прийшовши після чаю в клас, побачили на кафедрі величезний плакат:
Біля плаката зібрався величезний натовп. Звістка про лотерею облетіла всю республіку. Сашкецю, який прийшов у четверте відділення читати лекцію, насилу пощастило розігнати орду кінчаків, волинян та бужан.
На уроках панувало збудження, і навіть Вікмиксорові, який читав уліганам стародавню історію, важко було підкорити дисципліні збуджену масу. Після дзвоника Вікмиксор поцікавився, що так схвилювало клас. Хтось мовчки показав на кафедру, яка волала плакатом.
Вікмиксор, читаючи плакат, усміхався; прочитавши, насупився.
— Треба було у мене дозвіл узяти, а потім уже оголошення вішати, — сказав він.
Вискочив Янкель.
— Вибачте, Вікторе Миколайовичу… Не подумали…
— Ну, гаразд, — добродушно всміхнувся завшколою, — бог з вами… Розважайтесь.
Потім, подумавши, вийняв з кишені портмоне й сказав:
— Дайте-но мені на щастя парочку білетів.
Клас дружно загримів оплесками. Джапарідзе вручив Вікмиксорові два перших білети.
Після уроків клас знову заповнили шкідці. Приходили вже з продуктами: хлібом, цукром-піском, а хто й з грішми, які принесли з дому. Більшість купували один-два білети, платили за домовленістю з комісією сахарином, цигарками або чимось іншим; кухонний староста Громоносцев, що мав хлібні надлишки, вгатив десять фунтів хліба, купивши двадцять білетів.
— Ковзани виграти хочу, — заявив він. — І обмотки виграю.
Коли після обіду прийшов Ассі, його силоміць примусили купити п'ять білетів. До вечора було продано сто два білети. Парта Джапарідзе розбухла від хліба й цукру, що лежали в ній, на ній і під нею. Крім того, в кишені у Дзе хрускотіло лимонів сорок грошей.
На другий день увечері в Білому залі мав відбутися тираж.
У Білому залі зібралась вся Шкіда.
Посеред залу стояв стіл, заставлений речами, які розігрувались у лотереї, поруч другий стіл, і на ньому скринька із скрученими в трубочки номерами. Шкіда обліпила столи і Тиражну комісію, що стояла біля них.
— В чергу! — закричав Японець.
Шкіда витяглась у чергу. Першим став Вікмиксор, за ним халдеї, потім вихованці.
— Тираж лотереї-алегрі вважаємо відкритим, — оголосив Джапарідзе.
Вікмиксор, усміхаючись, засунув руку в ящик і вийняв два білети. Розгорнули, там стояли номери шість і шістдесят дев'ять.
Джапарідзе подивився в список:
— Дамаський кинджал воронованої сталі і аркуш наперу.
Папір Вікмиксор узяв, а від «кинджала», тільки-но глянувши на нього, відмовився.
Потім тягнув білет Сашкець. Йому випало два аркуші паперу. Ассі витягнув чотири порції паперу й книжку «Як вирощувати опеньки в сухій місцевості». Костолмеду дістався олівець, яким він негайно записав другокласника Рабіндіна, на прізвисько Рабіндранат Тагор, — в урочистий момент тиражу він пустував.
Потім тягнули білети вихованці.
Купець, який мріяв виграти обмотки, витягнув будильник «оне механізмус». У першу мить він було зрадів… Але, одержавши в руки годинник і оглянувши його, страшенно розсердився.
— Уб'ю! — закричав він. — Аферисти, злодії, шахраї!…
Тираж на деякий час припинився. Тиражна комісія, скупчившись біля стіни, тремтіла, мов у лихоманці. Накричавшись, Купець люто кинув «оне механізмус» на підлогу і вийшов з залу.
Тираж почався знову.
Ковзани виграв Якушка, найменший громадянин республіки. Обмотки дісталися Голому Папу.