Увечері за столом Вікмиксор виголошував промову:
— Настала зима, а разом з нею і новий навчальний рік. З завтрашнього дня ми закінчуємо вакаційний період навчання і переходимо до справжніх занять. З завтрашнього дня щоденно буде по десять уроків. З десятої години ранку до обіду — чотири, після обіду — відпочинок, потім знову чотири уроки до вечері, і після вечері — два уроки.
Ледарі зітхнули, а четверте відділення рвалося до навчання і раділо.
Вікмиксор походив, заклавши руки за спину, по їдальні, зібрався вже йти собі, але, згадавши щось, повернувся.
— Ще. Першого січня у нас облік…
Це повідомлення викликало загальні радісні вигуки.
Кілька разів на рік у Шкіді влаштовували перевірку знань, здобутих у класі; цю перевірку й називали «обліком».
Звичайно до обліку готувалися заздалегідь. Викладачі кожного предмета давали учням завдання, за цими завданнями складалися діаграми, схеми, конспекти, влаштовувалися підготовчі обліки-репетиції. Але поспішне зазубрювання курсу не практикувалось, і взагалі підготовка до обліку не мала характеру розучуваного спектаклю. Просто як слід готувалися до торжества.
Те саме було й цього разу.
Вже на другий день уранці, склавши план виступів із своїх предметів, вихователі ознайомили з ним учнів.
Шкіда крикнула, поплювала на руки й засіла до роботи.
У четвертому відділенні хлопці з дозволу Вікмиксора сиділи в класі до дванадцятої години.
Японець, Циган і Кобчик, викопуючи завдання Еланлюм, переписували готичним шрифтом на кольорових картонах уривок з гетевського «Фауста», якого переклали колективно.
Янкель робив плакати для оздоблення залу в день торжества. Горобець, Окраєць і ще кілька чоловік йому допомагали.
Пантелєєв писав конспект на тему «Закони Дракона» із стародавньої історії, Кальмот і Дзе — про Фермопільську битву, про Фемістокла й Арістіда.
Сашко Пильников розробляв діаграму творчості М. Ю. Лермонтова в період з 1837 до 1840 року і писав про байронівський напрям у його творчості. Тихіков і Старолипський малювали географічні, економічні та політичні карти РРФСР.
Усі були зайняті.
Підготовка тривала цілий тиждень.
Новий рік, за незміцнілою ще традицією, зустрічали врочисто всією школою.
У великій спальні вдень винесли ліжка, поставили столи й лави. Увечері об одинадцятій з половиною годині всі відділення під керівництвом класних наглядачів піднялися нагору в спальню.
На столах, покритих білими скатертинами, вже стояли страви: яблучна шарлотка, бутерброди з ковбасою і журавлиновий морс, яким винахідливий Вікмиксор замінив новорічне шампанське.
Відділення розмістилися за чотирма столами. Чергові розлили по кухлях «шампанське-морс» і сіли самі. Скромна учта видавалася зголоднілим шкідцям справжнім бенкетом.
Вікмиксор у своїй промові відзначив успіхи за рік і побажав, щоб до наступного року школа змогла випустити після виправлення першу групу вихованців.
Звичайно до ораторських здібностей Вікмиксора шкідці ставилися сухо, тепер усі розчулились і довго кричали «ура».
Потім виступили з тостами-відповідями вихованці. Від уліганів промовляли Японець і Янкель.
Коли перше збудження вщухло, виступив новий халдей, політграмник Кондуктор. Справжнє ім'я його було Сергій Семенович Васін. Кондуктором його прозвали за костюм — кожух кольору хакі, які носили в той час кондуктори міських залізниць.
Кондуктор підвівся, відкашлявся і сказав:
— Товариші, я тут у школі працюю недавно, я погано знаю її. Але все-таки я вже відчув головне. Я зрозумів, що школа виправила, перевела на інші рейки багатьох індивідуумів. Моє побажання, щоб у наступному році школа Достоєвського змогла організувати у себе осередок комсомолу з вихованців, які вже виправилися, знайшли шлях.
Цей спіч, виголошений нашвидкуруч і нескладно, зустріли буквально громом оплесків і ревінням «ура».
О першій годині ночі бенкет закрився. Вмить прибрали столи, розставили ліжка, і шкідці почали вкладатися спати. Японець запросив на своє ліжко Янкеля, Пантелєєва і Пильникова.
— Мені треба з вами поговорити, — сказав він.
— Говори.
— Завтра облік, — почав Японець. — Ми повинні випустити обліковий номер якогось видання.
У четвертому відділенні в той час виходило чотири друкованих органи: журнали «Вперед», «Вісник техніки», «Дзеркало» і газета «Будні».