Японець, Циган, Кобчик, Купець і Горобець один за одним пройшли на сцену і стали обличчям до залу.
Еланлюм обвела поглядом навколо і, не знайшовши, мабуть, нічого більш підхожого, тицьнула себе пальцем в ніс і спитала у Купця:
— Вас іст дас?
Купець усміхнувся, зніяковів. З німецької мови він був останнім у класі.
— Ніс, — відповів він, почервонівши.
Гості, а за ними й весь зал розреготались. Еланлюм засмутилася.
— Добре, що хоч запитання зрозумів, — сказала вона. — Єонін, — звернулася до Японця. — Вас іст дас? Антворте.
— Дас іст ді пазе, Елло Андріївно.
— Гут. Вас іст дас? — звернулася вона до Цигана, вказавши на вікно.
— Дас іст дас фенстер, Елло Андріївно, — відповів Циган, поблажливо всміхнувшись. — Ви що-небудь серйозніше, — прошепотів він.
— Нун гут… Вогін геост ду ам зоинабенд? — повернулася Еланлюм до Горобця.
Горобець знав, що Еланлюм питає, куди він піде в суботу, знав, що піде у відпустку, але відповісти не зміг. За нього відповів Єонін.
— Ер гейт іп урлауб.
— Гут, — задовольнившися, похвалила німка.
Так, кидаючи запитання то одному, то другому, вона п'ятнадцять хвилин демонструвала «успіхи в розмовній німецькій мові».
Потім той же склад вихованців показав сцену з п'єси «Вільгельм Телль» німецькою мовою. Гості були в захопленні од «Вільгельма Телля», довго аплодували.
За німецького мовою йшла російська мова. Гості й педагоги запитували вихованців, ті відповідали.
Потім ішли стародавня та російська історія, політтрамота, географія і математика.
Пантелєєв і Янкель весь час посилено працювали в своїй «похідній редакції». Коли Вікмиксор оголосив перерву і всі зібралися встати, на сцену вийшов Янкель.
— Хвилинку, — сказав він. — Щойно вийшов екстрений номер газети, висить біля задньої стіни, бажаючі можуть прочитати.
Всі обернулися. На протилежній стіні приліпився списаний друкованими синіми літерами аркуш паперу. Вгорі, розмальований червоною фарбою, красувався заголовок:
Гості і шкідці обступили газету. Передовиця, яку написав Японець, розглядала облік як явище нового методу педагогіки.
Далі і йшов портрет Ліліної у профіль і вірші Пильникова, присвячені обліку:
За віршами йшла хроніка обліку. Про кожен предмет було дано окремий відзив. Читачі були вражені останньою рецензією:
«Показана в останню чергу гімнастика під керівництвом К. О. Меденникова пройшла прекрасно. Добре, витримане марширування, чисто виконані вправи. Вразила присутніх своєю віртуозністю і грандіозністю піраміда, яка зображала в своїй побудові ініціали школи — ШКІД».
Всі дуже сміялися, бо гімнастики ще не було. Ліліна підійшла до Янкеля.
— Як же це ви примудрилися, товаришу редактор, дати відзив про те, чого ще не було? — усміхнувшись, спитала вона.
Янкель не збентежився.
— А ми й так знаємо, — сказав він, — що гімнастика пройде добре. Заздалегідь можна похвалити.
Гімнастика справді пройшла добре. Вправи було зроблено чисто, і піраміда «вразила присутніх своєю віртуозністю».
На цьому облік закінчився. Гості поїхали. Вікмиксор зібрав школу в залі й оголосив:
— Всі без винятку — у відпустку. Ті, що не йдуть у відпустку, — гуляти до дванадцятої години вечора.
Старий будинок школи здригнувся від дружного ураганного «ура».
Шкіда кинулася в гардеробну.
ШКІДА ЗАКОХУЄТЬСЯ
Весна і математика. — Вгкно у світ. — Дочка Марконі. — Невдахи. — Огляд красунь. — Переможець Дзе. — Кокетка з соняшниками. — Любов і мило. — Кінець весні.
— Воробйов, слухай уважно й пиши: сума перших трьох членів геометричної пропорції дорівнює двадцяти восьми; знаменник відношення дорівнює чотирьом цілим і одній другій, третій член у півтора раза більший цього знаменника. Тепер лишається знайти четвертим член. Ось ти його і знайди.
Горобець біля дошки. Він бере крейду й сумно обводить очима клас, потім починає писати формулу. Педагог ходить по класу й нервує.
— І ви розв'язуйте! — кричить він, звертаючись до класу. — Нічого головами махати.
Але клас байдужий до його слів. Кошлаті голови неуважні. Кошлаті голови збуджені шумом, що бурхливими сплесками вривається у вікна. Надворі весна.