Я згорнула стару книгу і з повагою подала її панові Тушлу. Він поклав її в шухляду комода.
— Я пишу там і про людей, які вже поїхали й живуть в інших місцях. Я маю адреси, знаю, де хто з села отримав квартиру. Я писатиму про всіх, хто тут народився, поки буду бачити, поки матиму сили. Мені все одно, якщо перетворюся на пришелепкуватого хронікера в панельці.
У цей момент я побачила за вікном Петрове обличчя. Він усміхався й показував мені пальцем у напрямку площі. Ми з паном Тушлом вийшли надвір, де перед дверима хати номер 11 стояв зелений пікап.
— Я знав, що знайду тебе тут. Я повністю його вимив, поки чекав тебе. Як тобі? А вам, дядьку?
Пан Тушл схвально захитав головою.
— Запишіть це до хроніки, — гукнув йому Петр, коли ми вже були на іншому кінці площі.
Червоної шкоди Петра більше не було. Я дивилася, як він складає в нову автівку матеріал, інструменти, кабелі й розсувну драбину.
— Тепер я тут справді буду, як закинута.
— Будеш їздити автобусом, — знизав плечима Петр.
— Ти ще не знаєш, любий, що я буду поштаркою.
Я стояла на порозі у ватному пальті й кусала яблуко з нашого саду. Петр замиловано дивився на відполіроване зелене авто, потім поглянув на мене й пішов до стодоли. Вивіз із воріт синій велосипед із закругленими спортивними ручками. Пройшовся по ньому ганчіркою з шампунем для авто, помазав олією ланцюг, потім зняв клапани й накачав обидва колеса.
— Камери ще непогані. Тут задній перемикач, два диски спереду й чотири передавачі ззаду. Тобі підійде.
Я слідкувала за ним із порога і, не вірячи, крутила головою.
— Спробуй. Це «фаворит», знаєш, які це були чудові велосипеди? Його купив мені тато на дванадцять років.
Він підкотив велосипед аж до мене. Ручки були замотані приємною синьою тканиною. Велик блищав у променях сонця, що вже сідало.
— Опусти мені сидіння, я не дістану до землі.
Він вийняв із сумки під сідлом плаский ключ. Я спробувала висоту сидіння. Обережно сіла, об’їхала двір і виїхала за ворота.
— Ти на ньому дуже сексі, — почула позаду себе.
Холодний вітер в обличчя проникав під шкіру і морозив горло. Я крутила під невеличку гірку навколо хат, об’їхала площу, помахала старій пані Згорковій за парканом і вільно з’їхала назад до воріт.
Полум’я свічки майже не рухалося, навколо нього був світлий німб, а повсюди темрява, що закривала нас у просторі між темним чолом ліжка й блідим сяйвом вапняної стелі. Я дозволила Петрові повільно знімати з мене одяг і білизну, як йому це подобалося. Він закрив мене своїми руками, я його злегка вкусила в дуже плече й піддалася його вазі, від вологого волосся йшов запах березового шампуню, я стисла пальці на його шкірі на поясі. Я піддалася на повільне вигойдування, старе сільське ліжко було ніби на хвилях, як рибальський човен, що хитається на прив’язі, це пришвидшувалося, мені бракувало повітря, а Петр не зупинявся. Тільки коли я солодко вигнулася й зовсім розслабилася в білих перинах, віддихуючись, він повернувся до мене на матраці, гладив мене й ніжно брав поміж пальці мої соски. Я нахилилася до його губів і ще кілька разів поцілувала його в заплющені повіки.
Ми ніби відчували, що за вікном падає сніг. Петр встав і відчинив вікно, стояв голий біля парапету, а за ним на темному тлі кружляли білі сніжинки. Перший сніг. Він швидко знову зачинив і заліз під ковдру. Завжди о десятій вечора він хотів щось поїсти й тепер скімлив, що хоче їсти в ліжку, але я не дозволила. Прийшла до нього на кухню, загорнута в картатий плед. Він їв суп ложкою просто з каструльки й заїдав хлібом.
— Коли ми одружимося?
— Мені не потрібен для цього папірець, казав тобі вже це сто разів.
— Тобто цей аркушик тобі заважає?
— Так, цей ідіотський папірець.
— То ми його спалимо.
Він поглянув на мене, на мою вимушену посмішку. Я уявила собі ворота з кольоровими стрічками навколо, духовий оркестр, що грає польку, яку ми терпіти не могли, і пана Тушла, що ввечері після обряду робить запис про весілля в селі. Останні роки він записував лише смерті й переїзди.
— Чуєш? Відразу, як приїдемо після весільної церемонії, укинемо той папірець у піч.
— Ти серйозно?
— Я не хочу, щоб у нашої дитини були батьки, кожен із яких має інше прізвище.
Я помила в умивальнику каструльку й лишила Петра сидіти на кухні. У капцях, замотана в плед, я дійшла до кімнати з колискою й іграшками, відчинила трохи двері й ненадовго увімкнула там світло. Нічого не змінилося. Я лише регулярно витирала там пил і провітрювала. Тихенько зачинила. Коли повернулася до спальні, Петр уже голосно сопів, накрившись аж до підборіддя.