— Можна, я візьму… це… щоби покласти..? — запитала вона.
— То не моє, але візьми собі. Тільки гляди, не розбий, а то Джим здійме бучу, як вернеться додому неушкоджений — а він таки вернеться, бо ж заплішений дурень. Привіз із собою супницю з Англії — каже, що то, бач, його родинна спадщина. Вони з Мін і не користувалися нею — супу в них ніколи доста не було — але Джим над нею трусився. Страх як речі любив, і нітроха не переймався, що в домі їжі бракує, аби насипати в ту супницю.
Уперше в житті Рілла Блайт торкнулася немовляти… узяла його на руки… загорнула в ковдру, боячись ненароком упустити чи… чи зламати дитя. Потім обережно вклала його в супницю.
— А він там не задихнеться? — боязко проказала вона.
— Коли й так — Бог із ним, — відповіла пані Коновер.
Нажахана Рілла трохи відгорнула ковдру з обличчя дитяти. Хлопчик замовк і дивився на неї, кліпаючи великими темними очима, що яскріли на його негарнім червонім личку.
— Ліпше накрий від вітру, — застерегла пані Коновер. — Бо ще йому подих видме.
Рілла загорнула супницю в заяложену ковдру.
— Ви не потримаєте… доки я сяду в бричку?
— Чом би й нє? — мовила пані Коновер і крекнула, підводячись.
Отак і вийшло, що Рілла Блайт, знана своєю відразою до малят, поїхала з ферми Андерсонів, тримаючи на колінах супницю з немовлям!
Ріллі здавалося, що вона ніколи не дістанеться Інглсайду. У супниці залягла моторошна тиша. Рілла тішилася, що хлопчик не плаче, проте воліла би хоч вряди-годи чути його писк і знати, що він живий. Може, він задихнувся? Рілла боялася відгорнути ковдру — ану ж як йому «подих видме», байдуже, що це означає? Вітер посилився, насувалася буря. Урешті-решт опинившись на рідному подвір’ї, дівчина вдячно й щасливо зітхнула.
Рілла зайшла на кухню й поставила супницю на стіл перед Сьюзен. Зазирнувши всередину, Сьюзен уперше в житті оніміла від подиву.
— Що це таке? — поцікавився лікар Блайт, зазираючи в кухню.
Рілла розповіла всю історію.
— Тату, я мусила взяти його із собою. Я не могла покинути його там.
— І що ти робитимеш із ним? — спокійно запитав лікар Блайт.
Рілла не сподівалася такого запитання.
— Ми… можемо лишити його в себе… трохи… доки щось придумаємо? — знічено промимрила вона.
Хвилину чи дві лікар Блайт міряв кроками кухню, поки маля розглядало білі внутрішні боки супниці, а Сьюзен помалу оговтувалася. Аж ось він зупинився перед Ріллою.
— Немовля означає великий клопіт у домі, — проказав він. — Наступного тижня Нен і Ді їдуть до Редмонду, а за теперішніх умов ні твоя мати, ні Сьюзен не візьмуть на себе цієї роботи. Якщо ти хочеш лишити дитину, мусиш сама доглядати її.
— Я доглядати?! — ошелешено скрикнула Рілла, забувши про граматичні приписи. — Тату… я не можу…
— Безліч дівчат, молодших за тебе, доглядають малих дітей. Можеш питати поради в мене чи Сьюзен. Та коли ні, хлопчика доведеться повернути Мег Коновер. У такім разі довго прожити йому не судилося, бо він кволий і потребує особливого догляду. Я не певен, чи виживе він і в сиротинці. Проте я не дозволю твоїй матері й Сьюзен замордувати себе.
Лікар Блайт вийшов із кухні з непохитним і вельми суворим обличчям. Потай він добре знав, що маленький мешканець великої супниці так чи так лишиться в Інглсайді, та йому хотілося пробудити доньчине честолюбство.
Рілла сиділа, бездумно втупившись у немовля. Хіба ж можна вважати, наче вона здатна впоратися із ним? Але… та сердешна молода мати, що так боялася за нього перед смертю… і та жахлива стара пані Коновер…
— Сьюзен, як доглядають малят? — скрушно запитала вона.
— Треба стежити, щоб йому було тепло й сухо, і купати його щодня, щоб вода не була ані надто холодна, ані надто гаряча, і годувати щодві години, а якщо в нього кольки — то класти тепле йому на животик, — мовила Сьюзен незвично безбарвним тоном.
Хлопчик знову запхинькав.
— Мабуть, він голодний… його все одно доведеться нагодувати, — розпачливо мовила Рілла. — Сьюзен, скажіть, що приготувати для нього, і я приготую.
Під керівництвом Сьюзен вона підігріла молоко, змішане із водою, принесла пляшечку з батькового кабінету, витягла хлопчика із супниці й нагодувала. Потім, відшукавши на горищі власний дитячий кошик, уклала туди немовля, що встигло міцно заснути. Забравши супницю в комору, Рілла сіла обміркувати своє становище.