З дозволу Далінара викликали Каменестража, щоб сформувати отвір — Каменестражі могли дотиком робити камінь м’яким. У ранковому звіті зазначалося, що Навані повинна подивитися на результати, але це був перший раз, коли вона змогла прийти. Двері охороняв Каменестраж Бадалі — привітний старий чоловік з припорошеною порохом бородою й усміхненими очима. Він уклонився, коли вона ступила через його нові двері.
Інженер Фалілар уже був усередині й вимірював те, що вони виявили, — велику кімнату, повністю заховану в камені.
— Ваша світлосте, — звернулася до Навані Анеса, що йшла поряд. — З якою метою замурували таку кімнату?
Навані похитала головою. Це була не єдина кімната без входу, яку вони знайшли у вежі. Але все ж саме ця виявилася особливою, тому що мала велике панорамне вікно вздовж задньої стіни, яке пропускало сонячне світло.
Перед вікном стояла дивна споруда — висока кам’яна модель вежі. Вона читала про це у звіті, але коли підійшла, все одно здивувалася складності моделі. Та була добрих п’ятнадцять футів заввишки й розділена на дві половинки, розсунуті в боки, щоб продемонструвати поперечний переріз вежі. У цьому масштабі поверхи не досягали навіть дюймової висоти, але все, що вона бачила довкола них, було відтворено в хитромудрих деталях. Принаймні наскільки можливо в такому масштабі.
Фалілар став поряд, тримаючи записник, заповнений цифрами:
— Що видумаєте про це, ваша світлосте?
— Гадки не маю, — відповіла Навані. — Навіщо це поставили сюди, а потім замурували?
Вона нахилилася, помітивши, що кімната з кристалічною колоною, а також дві сусідні бібліотечні кімнати теж зображені на моделі.
Фалілар показав маленькою тростинкою:
— Бачите, тут? Ось вона, ця кімната, а також крихітна копія самої моделі вежі. Але до кімнати ведуть відчинені двері, яких насправді не було.
— Отже, кімнати запечатали до того, як пішли Променисті?
— Або вони могли відчинятися й зачинятися якимось іншим способом, — припустив Фалілар. — Коли вежу покинули, деякі лишилися зачиненими, інші — відчиненими.
— Це багато пояснює.
Вони знайшли так багато кімнат зі справжніми дверима — або залишками тих, що вже згнили, — що вона не подумала, що в незнайдених кімнатах можуть бути й інші механізми. Явно упереджений підхід. Вона глянула на стіну, через яку вони зайшли:
— Чи знайшов той Каменестраж якийсь механізм для відкривання?
— У камені був вставлений самоцвіт, — відповів Фалілар. — Я наказав Каменестражу його дістати, і ми проведемо дослідження. Хочу, щоб він перевірив, чи міг камінь якимось чином розсуватися в боки. Якщо так, то це був би чудовий механізм.
Навані подумки зробила нотатку: доручити Вітробігуну облетіти та зблизька роздивитися гори, в які було вбудовано вежу Урітіру. Можливо, вікна, подібні до цього, вкажуть на інші приховані кімнати з не менш таємничим вмістом.
— Я проведу ретельний огляд цієї моделі, — сказав Фалілар. — Вона може видати ще якісь секрети.
— Дякую. Мені, на жаль, ще треба прочитати кілька санітарних звітів.
— Якщо буде можливість, зазирніть до бібліотеки й поговоріть із моїм племінником. Він зробив деякі вдосконалення свого пристрою.
Навані кивнула й пішла до свого паланкіна, сподіваючись, що Фалілар відзвітує їй про все, що виявить. Коли сідала в паланкін, то побачила, як Ісабі, одна з її молодших учених, забігла в кімнату, тримаючи миготливий червоний вогник.
Таємничий телестиль. Те, що вона отримала кілька тижнів тому від незнайомця, який так розлютився через фабріали. Це вперше з того дня він спробував зв’язатися з нею.
Санітарні звіти зачекають.
28
Єресь
Інші осколки я не можу ідентифікувати, і вони приховані від мене. Я боюся, що їхній вплив вдирається в мій світ. І все ж я замкнений у дивній нездатності через протилежні сили, якими володію.
Тримайте його рівно! — гукнув Фалілар. Минули роки, відколи Навані востаннє бачила старого сивобородого інженера таким жвавим. — Покладіть сюди, на стіл! Ісабі, у тебе є ваги, так? Швидше, швидше! Підготуй їх так, як ми вчилися!
Невеликий рій подвижників і вчених метушився довкола Навані, встановлюючи телестиль на дошку і готуючи звичайні фіолетові чорнила. Вони винесли його і влаштували на посту охорони біля периметру вежі. Каламі стояла поруч з Навані, схрестивши руки на грудях. Сивіюча писарка цими днями була все виснаженіша, і це тривожило.
— Я не впевнена в цьому, ваша світлосте, — сказала вона, поки інженер та його помічники налаштовували свої прилади. — Хвилююся, що хто б не був з іншого боку телестиля, він дізнається більше про нас, ніж ми про нього.
Фалілар витер голену голову хусткою, а потім жестом запросив Навані сісти за стіл.
— Візьму до відома, — сказала Навані, сідаючи. — Ми готові?
— Так, ваша світлосте, — сказав Фалілар. — Як тільки розмова почнеться, ми за вагою вашого телестиля зможемо визначити, наскільки далеко зараз інший телестиль.
Телестилі мали певний недолік. Що далі вони були один від одного, то важчими ставали після активації. У більшості випадків це була невелика, майже непомітна різниця. Сьогодні дошку з прикріпленим телестилем встановили на найточніші ваги Фалілара. Телестиль було вчеплено струнами до інших інструментів також. Навані обережно повернула рубін, показуючи, що готова до спілкування зі своїм загадковим кореспондентом. Шестеро вчених і подвижників, включаючи Каламі, здавалося, затамували подих.
Телестиль почав писати: «Чому ти проігнорувала мої вказівки?».
Фалілар жваво жестикулював іншим, і ті почали проводити вимірювання — додавати крихітні гирі на ваги й вимірювати натяг струни.
Вона залишила їх зі своїми вимірюваннями, натомість зосередившись на розмові.
«Я не впевнена, чого саме ви від мене очікували, — написала у відповідь. — Будь ласка, поясніть детальніше».
«Ти повинна припинити свої експерименти з фабріалами, — видав телестиль. — Тобі однозначно дали зрозуміти, що треба зупинитися. Ти цього не зробила. Тільки посилила свою єресь. І що це ти робиш — кладеш фабріали в яму і поєднуєш їх з вітром бур? Ти робиш зброю зі спренів, яких спіймала в пастку? Ти вбиваєш? Люди завжди вбивають».
— Єресь? — спитала Каламі, поки інженери працювали. — Хто б це не був, схоже, він має теологічні заперечення проти наших дій.
— Вона говорить про людей так, як це могла б робити співунка, — зазначила Навані, постукуючи по паперу. — Тож або вона одна з них, або хоче, щоб ми так вважали.
— Ваша світлосте, це не може бути правдою, — зауважив Фалілар. — Різниця у вазі дуже несуттєва.
— Значить, вона десь поруч, — виснувала Навані.
— Дуже близько, — сказав Фалілар. — Десь усередині вежі. Якби ми могли придумати спосіб зібрати точніші ваги... Хоч би що там було, повторне вимірювання допомогло б мені з можливою тріангуляцією.
Навані кивнула.
«Чому ви називаєте це єрессю? — написала Навані. — Церква не вважає фабріали аморальними. Не більше ніж запрягти чала у віз».
«Чал, якого запрягли у віз, не обмежений крихітним простором, — прийшла відповідь. Телестиль рухався люто і жваво. — Спрени створені для того, щоб бути вільними. Захоплюючи їх, ти ув’язнюєш саму природу. Чи зможе вижити буря, поміщена у в’язницю? Чи може квітка цвісти без сонячного світла? Це те, що ти робиш. Твоя релігія недосконала».
«Дозвольте я подумаю над цим, — написала Навані. — Мені знадобиться кілька хвилин, щоб поговорити зі своїм теологічним радником». «Кожна мить твого очікування — це мить болю, заподіяного спренам, над якими ти володарюєш, — написав телестиль. — Я більше не терпітиму цього».