— Ти алеті, — сказав він із різким носовим акцентом, оглядаючи Адоліна. — І ти чоловік. Тобі не потрібні книги. Це так.
— Я хотів запитати про твого мертвоокого, — Адолін кивнув на криптика.
— Другом вона була, — коротко відповів крамар.
— У часи Променистих.
— Ні. Не так давно. Партнерка у бізнесі, колись, — він насупився. — Ти щось знаєш про це, людино? Про небезпеку?
— Яку небезпеку?
— Нові мертвоокі, — крамар похитав головою. — Променисті не повинні були починати все знову. Знаєш ти, що це? У твоєму королівстві воно почалося, так?
— Я не знаю жодного Променистого, який порушив би присягу. Ти в цьому впевнений?
Чорнильний спрен махнув рукою в бік своєї подруги:
— Вона була моєю партнеркою протягом багатьох століть. Вона пішла десять років тому, щоб приєднатися до інших, які шукали Променистих. Минулого року я знайшов її такою, вона сиділа на самоті на острові, далеко на сході. Вона наполягала на тому, щоб піти сюди — принаймні безперервно рухалася в цьому напрямку. Тому я відкрив тут крамницю.
— Виходить, ти впевнений, що вона стала такою нещодавно, — сказав Адолін.
— У мене з пам’яттю все гаразд, — відповів чорнильний спрен. — Ось що ви робите — вбиваєте спренів. Вам повинно бути соромно, — він подивився на Маю. — Цю ти теж убив?
— Звичайно, ні. Я... — Адолін запнувся, не бажаючи говорити занадто багато — сам же наказав усім бути обачними.
Але... нова мертвоока? Це здавалося неможливим. А може... може, якийсь молодий Приборкувач сплесків десь у глушині Бавландії залишився без підтримки або без друзів і порушив присяги? Не надто дивно: що більше вони дізнавалися, то більше розуміли, що Каладін, Ясна та Шаллан не були єдиними за останні кілька років, хто зв’язав себе узами Променистих. По всьому Рошару проходила революція: спрени відчували наближення Вічновію, а деякі бажали знову пов’язати себе узами з людьми.
Від чорнильного спрена він не почув більше нічого, крім холодних звинувачень, тож повернувся на вулицю — Мая йому дозволила. Може, вона якось визначила, що ця мертвоока — незвичайна? Чи не тому хотіла, щоб він поговорив з крамарем?
Адолін рушив був до своїх, але зупинився, побачивши, що вулицею поспішає Ґодеке зі своєю спренкою. Колишній подвижник підійшов до Адоліна та граційно вклонився:
— Ясновельможний, думаю, ви захочете на це глянути.
— На що? На ще одного мертвоокого спрена, так?
— Ні, — відповів Ґодеке. — На людей.
30
Зрада
Але це не стосується суті твого листа. Я закликав тих, хто хотів поговорити зі мною, прислухатися до твоїх попереджень. Але всі, схоже, поки задовольняються тим, що ігнорують Одіозума. На їхню думку, він не становить загрози, доки залишається ув’язненим у системі Рошару.
Поки Мрейз говорив, світло мерехтіло в дивному кубі, просочуючись по кутах. Вейл спостерігала за цим і раптом відчула себе роз’єднаною — бо потрапила в пастку між двома моментами часу.
Цей досвід... вона, здається, робила це раніше. Вона була тут, стоячи на колінах на землі, тримаючи в руках куб, який світився по кутках. Так само як цей.
Дівчина простягнула руку до верхньої частини куба, відчула гладкий метал і очікувала, що на ньому будуть ямочки. Схилила голову набік, роздивляючись свої пальці, підняла їх і потерла об великий палець. Це було неправильно... Озирнулася через плече і побачила, що сидить під брезентом.
Вона зараз на завданні в Гадесмарі. То чому має побачити позаду сади? Сади її батька?
На мить Вейл розчинилася в Шаллан. Ці спогади... вони були для неї чимось давно втраченим. За роки, що передували... смерті її матері. Щось скручене, зав’язане вузлами, заросле в її голові, приховане за ретельно обробленими квітковими клумбами. Коли перебирала свої спогади, їй не здавалося, що чогось не вистачає. І все ж за іншими підказками вона розуміла, що там були дірки.
«Згадай, — подумала Вейл. — Згадай».
У дитинстві вона тренувалася з Фракталом. Вимовляла присяги. Викликала Сколкозброєць і вбила власну матір, відчайдушно намагаючись вижити. І — знову подивилася на куб — вона вже тримала в руках один з таких?
Вона міцно стиснула куб, зосередившись на голосі Мрейза. Не можна думати про минуле. Не можна. На жаль, звуки, що долинали з куба, здавалися їй спотвореними. Її розум зациклювався лише на складах, і вона не могла зрозуміти слова мовою алеті — натомість чула мішанку зі звуків.
Вона затрусилася, і баржа, як здавалося, похитнулася під нею. Вона вдихнула, змусивши Вейл перебрати контроль, і тут слова Мрейза почали набувати сенсу:
— ...була обережною, щоб не привертати уваги до цієї розмови?
— Я... — сказала Вейл. — Звичайно, я робила це таємно. Ти знаєш мене краще за всіх.
Що він говорив раніше? Вона зовсім не пам’ятала.
— Завжди корисно, — сказав він, — підкріплювати бажану поведінку, ножичку! З людьми все так, як і з сокирогончаками. І де твій звіт?
— Ми вже причалили, — мовила Вейл, — а решта вирушила досліджувати невелике портове містечко тут, на узбережжі. Ми маємо ще кілька тижнів іти з караваном. Сподіваюся, ці дні будуть такі ж безхмарні, як і попередні, перш ніж ми дістанемося до фортеці.
— Чи дізналася ти щось цікаве про своїх Променистих побратимів?
— Нічого такого, про що могла б доповісти, Мрейзе, — відповіла Вейл. — Загалом я хотіла переконатися, що цей кубик працює, — вона задумалася. — Що станеться, якщо я знову відкрию цю річ?
— Цим ти негайно знищиш спрена, який живе всередині, — сказав Мрейз.
— Неможливо вбити спрена.
— Я не говорив «вбити».
Вона підняла куб. Світло вирвалося з кутів. Куб трохи відкрився?
— Можливо, у мене дійсно є ласий шматочок, — проказала Вейл. — Щось, що я, можливо, могла б обміняти на інформацію про цей куб. — Це не входить в рамки твоєї місії й нашої угоди, ножичку, — весело відповів Мрейз. — Сокирогончак виказує прихильність, щоб отримати ласощі. Спочатку тварина показує трюки, а потім отримує винагороду. — Ти наказуєш бути мисливцем, а не здобиччю, — сказала Вейл. — І все ж огризаєшся на мене, коли проявляю ініціативу?
— Ініціатива — це добре, і те, що ти нею володієш, варте похвали. Однак наша організація живе, ґрунтуючись на принципах жорсткої ієрархії. Мисливці, які працюють разом, можуть за надто легко напасти одне на одного. Отже, я поважаю свою бабск, а ти поважаєш мене. Ми не нападаємо на своїх і не ведемо переговорів про підвищення. Чинити інакше — значить спровокувати анархію. Тож продовжуй полювання, але не думай приховувати результати. Отже, чи є ще щось актуальне, що ти можеш повідомити про місію?
Він не наполягав на подальшій інформації про інших Променистих; тому, по суті, поступився в цьому питанні. Їй не було доручено звітувати про них, і він знав, що не має права вимагати цю інформацію.
«Зверни увагу на цей факт, — подумала Вейл. — У цій угоді є місце для маневру, попри те, на що він натякає».
— За нами спостерігали якісь дивні спрени, — зауважила Вейл. — Я бачила їх тільки мигцем, але вони здалися мені не того кольору. Наче були спотворені.
— Цікаво, — сказав Мрейз. — Сджа-анат розширює свій вплив. Я все ще чекаю спрена, який, як вона обіцяла, зв’яжеться зі мною узами.
— Вона пообіцяла надіслати спрена, а не те, що спрен вибере тебе. Не звинувачуй Шаллан, якщо тобі не вдасться досягти бажаного.