— Він іде! — прошипіла вона. — Він пройшов зовсім небагато не по тому коридору, потім зупинився, оглянув підлогу і повернувся. Не думаю, що він мене помітив. Я летіла за ним досить довго, щоб побачити, як він зупинився там, де ти нещодавно ховався. Там він виявив невелику пляму крові на стіні. Я поспішила випередити його, але він знає, що ти десь поруч.
Бурекляття! Каладін подивився на свій закривавлений одяг, потім на Тефта, який щось бурмотів, попри спроби Каладіна заспокоїти його. Нам потрібно відвести Переслідувача якомога далі, — прошепотів їй Каладін. — Будь готова відвернути його увагу.
Сил зобразила ще один ствердний гліф. Каладін залишив свого друга лежати в темряві, усе ще бурмочучи, а сам рушив назад. Він зупинився біля перехрестя, стискаючи в руці скальпель. Не було жодного світла, крім світла Сил. У нього залишилося кілька заряджених сфер, захованих у чорному гамані.
Каладін зробив кілька глибоких вдихів, потім виклав свій план Сил. Вона полетіла далі по чорному коридору, залишивши Каладіна в повній темряві.
Йому ніколи не вдавалося знайти ту чисту спустошеність розуму, яку, як стверджували деякі солдати, вони відчували в бою. Каладін не був упевнений, що коли-небудь захоче чогось подібного. Проте опанував себе, дихання стало рівнішим, і він насторожився прислухаючись.
Спокійний, розслаблений, але готовий спалахнути будь-якої миті. Як трут, що чекає на іскру. Він був готовий вдихнути Буресвітло з останніх сфер, але не робив цього до слушної нагоди.
Чиїсь кроки почулися в коридорі праворуч від Каладіна, і стіни повільно налилися червоним світлом. Каладін затамував подих, готовий до бою, притулившись спиною до стіни.
Переслідувач завмер, трохи не дійшовши до перехрестя. І Каладін зрозумів, що ця істота помітила Сил, яка, мабуть, пронеслася повз нього на деякій відстані. За мить скрегіт сповістив про те, що Переслідувач скинув своє тіло, як лушпиння, і червона стрічка світла помчала за Сил. Відвертальний маневр спрацював. Сил відведе його геть.
Наскільки вони знали, Сплавлений не міг завдати шкоди спрену природним шляхом. Єдиний спосіб завдати шкоди спрену — це вразити Сколкозбройцем. Але навіть це було тимчасовим: можна різати спренів Сколкозбройцем, навіть розірвати їхні тіла на шматки, але вони зрештою все одно відновляться в Царстві пізнання. Експерименти довели, що єдиний спосіб зберегти частинки спрена розділеними — це закрити їх у самоцвітах.
Каладін відрахував десять ударів серця, потім дістав маленьку сферу для світла і кинувся в коридор, зиркнувши на залишене тіло Переслідувача, перш ніж побігти в кімнату, де лежав Тефт.
Було дивно, який приплив енергії він отримав, опинившись так близько до бійки. Він без проблем звалив Тефта на плечі, а потім за мить уже побіг геть підтюпцем — майже так, ніби в нього знову влилося Буресвітло. Використовуючи світло сфери, незабаром знайшов сходову шахту. Він майже кинувся вгору, але слабке світло зверху змусило його швидко зупинитися.
Там лунали голоси, що говорили ритмами. І такі самі чулися знизу. Каладін покинув цей сходовий марш, але через два коридори побачив далекі вогні й тіні. Він звернув у бічний коридор, обливаючись потом. Спрени страху, схожі на грудочки слизу, звивалися на каменях під ногами. Йому було знайоме це відчуття. Бігу темряві. Люди з ліхтарями шукають його за певною схемою, полюють за ним. Задихаючись, він потягнув Тефта через інший бічний прохід, але незабаром помітив вогні і в тому напрямку.
Ворог утворював петлю, яка повільно затягувалася навколо місця, де він перебував. Це усвідомлення викликало в ньому спогади про ту ніч, коли він підвів Нальму та інших. Ніч, коли, як і в багатьох інших випадках, він вижив, а всі інші загинули. Каладін уже не був рабом-утікачем, але відчуття лишилося таким самим.
— Каладіне! — гукнула Сил, підлітаючи до нього. — Я повела його до краю цього рівня, але ми зіткнулися з кількома солдатами регулярної армії, і він повернув назад. Здається, зрозумів, що я намагаюся відволікти його.
— Тут ще є кілька загонів, — сказав Каладін, повертаючись у темряву. — Можливо, тут їх ціла рота. Бурі! Переслідувач, мабуть, перенаправив усі сили, надіслані для перевірки житлових приміщень на шостому поверсі.
Він був вражений швидкістю, з якою вони встановили пастку. Повинен був визнати, що це, ймовірно, стало результатом того, що він дозволив солдату втекти й розповісти іншим.
І все ж він сумнівався, що ворог знайшов час присвоїти одну з мап Навані, на якій був зображений цей рівень. Вони не змогли б розмістити співунів у кожному коридорі або сходовому марші. У сітці, яку вороги затягували навколо нього, мали залишитися дірки.
Він почав пошуки. У боковому коридорі побачив темні фігури, що наближалися. Такі ж фігури з’явилися й на сусідніх сходах. Вони здавалися невідступними й лізли звідусіль. До того ж він знав це місце анітрохи не краще, ніж вони. Каладін петляв по декількох коридорах, поки не вперся в глухий кут. Швидкий огляд довколишніх кімнат не виявив інших виходів, і він озирнувся через плече, почувши голоси, які перегукувалися. Вони говорили азірською, як йому здалося, і ритмічно.
Відчуваючи дедалі більший страх, він обережно поклав Тефта на підлогу, перерахував свої сфери та знову дістав скальпель. Точно. Йому... йому потрібно забрати зброю у першого ж убитого ним солдата. Спис, якщо вдасться. Щось таке, що дозволяло вразити ворога на відстані, якщо він збирався вижити в боях у цих темних коридорах.
Сил приземлилася йому на плече і набула подоби молодої жінки, яка сиділа, склавши руки на колінах.
— Ми мусимо спробувати прорватися, — прошепотів Каладін. — Тоді є шанс, що вони пошлють у цьому напрямку всього кілька вояків. Ми вб’ємо їх, потім вислизнемо з петлі й утечемо.
Вона кивнула.
Хоча, судячи зі звуків, там було не «кілька вояків». І він міг заприсягтися, що вловив серед них різкіший і гучніший голос. Переслідувач усе ще відстежував його. Можливо, він міг простежити за ними за маленькими слідами крові, розмазаними по стінах або підлозі.
Каладін затягнув Тефта в одну з кімнат, потім став в одвірку й чекав. Напружений, але підготовлений. Він стиснув скальпель зворотним хватом, для того щоб устромити в проміжок між панциром і шиєю. Стоячи там, відчував тиск. Темрява, як усередині, так і зовні. Утома. Жах. Спрени смутку, схожі на пошарпані шматки тканини, повисли, немов знамена, прикріплені до стін.
— Каладіне, — тихо прошепотіла Сил. — А ми не можемо просто здатися?
— Цей Сплавлений тут не для того, щоб узяти мене в полон, Сил, — відповів він.
— Якщо ти помреш, я знову залишуся сама.
— Ми виплутувалися з набагато складніших ситуацій, ніж ця... Каладін замовк, глянувши на Сил, що сиділа в нього на плечі й здавалася набагато меншою, ніж звичайно. Він не зміг видавити із себе інші слова. Не міг збрехати.
Світло почало осявати коридор, наближаючись до нього.
Каладін міцніше стиснув скальпель. Підсвідомо він завжди знав, що все закінчиться цим. Один у темряві, спиною до стіни, віч-на-віч із переважною кількістю ворогів. Славний спосіб померти, але Каладін не хотів слави. Він відмовився від цієї дурної мрії ще в дитинстві.
— Каладіне! — гукнула Сил. — Що це? Ось тут, на підлозі?
У дальньому правому кутку з’явився слабкий фіолетовий вогник. Майже невидимий навіть у темряві. Нахмурившись, Каладін покинув свій пост біля дверей, щоб глянути, що це за світло. Тут, у камені, була гранатова жилка, і невелика її частина світилася. Поки він намагався зрозуміти, що це таке, світіння перемістилося й пробігло по кристалічній жилці. Він пішов за вогником до дверей, потім простежив, як той перетинає коридор і прямує до кімнати з іншого боку.
Він вагався лише мить, перш ніж прибрати зброю і знову звалити Тефта собі на плечі. Спотикаючись, перетнув коридор назовні, і одна з істот, що наближалися, сказала щось азірською. Це прозвучало невпевнено, ніби вони бачили його лише мигцем.
Бурекляття! Що він робить? Ганяється за примарними вогнями, немов за спренами зірок у небі? У цій маленькій кімнаті світло пробігло по підлозі й далі вгору, по стіні, висвітливши самоцвіт, вмурований глибоко в камінь.