«Постався до цього як до будь-якої іншої проблеми, — подумала Навані. — Підходь до всього систематично, розбий на частини, якими можна керувати».
Минулої ночі вона визначилася з кількома загальними напрямками дій. По-перше, повинна зберегти те, що вже здобула. Тобто переконатися, що щит Родича залишився на місці.
По-друге, потрібно зв’язатися з Далінаром і тими, хто перебуває ззовні, щоб повідомити їх про те, що сталося.
По-третє, Навані потрібно з’ясувати, що зробив ворог, щоб звести нанівець сили Променистих. За словами Родича, це було пов’язано з пошкодженням стародавніх захисних систем вежі. Навані слід деактивувати цю силу.
Нарешті вона повинна повернути цю силу проти загарбників. Крім того, їй потрібно використати пробуджених Променистих, щоб здійснити контратаку.
Тут, у підвалі, у пастці та під постійним наглядом, ці завдання здавалися нездійсненними. Але її вчені змусили корабель полетіти. З їхньою допомогою вона зможе здійснити все.
Навані підрахувала співунів-охоронців, поки ті тинялися кімнатою, зазираючи через плечі вчених, зайнятих роботою. Один зупинив дівчат, які несли записи, і перевірив коробки. Сплавлена, що продовжувала рухати головою з боку в бік та наспівувати в гучному ритмі, у цей момент спостерігала за Навані. Королева намагалася не нервувати й повернула голову так, щоб не було видно її губ, а потім продовжила говорити ледь чутно:
— Припустімо, що Рабоніель достатньо розумна, щоб зрозуміти, як ті стародавні Променисті створили для тебе цей щит. Який найкращий спосіб для неї обійти його?
Родич не відповів, і Навані почала хвилюватися.
— Щось сталося? З тобою все гаразд?
«Зі мною все гаразд, — відповів Родич. — Але ми не друзі, людино. Ти работорговка. Я недовіряю тобі».
— Ти довіряло мені досі.
«Це була необхідність. А зараз я у безпеці».
— І як довго ти будеш у безпеці? Хочеш сказати, що Рабоніель не зможе пройти через щит?
Родич не відповів.
— Чудово, — сказала Навані. — Але я не зможу скласти план, як тобі допомогти, якщо не знатиму про твої слабкості. Ти залишишся наодинці й залежатимеш від того, що вирішить Рабоніель.
«Ненавиджу людей, — нарешті промовив Родич. — Люди спотворюють сказане й завжди вдають, немов правда за ними. Через скільки часу ти вимагатимеш від мене зв’язатися узами з людиною, відмовитися від свободи та ризикувати життям? Я впевнене, що в тебе знайдуться чудові пояснення, чому мені необхідно так зробити».
Цього разу промовчала Навані. Родич міг створити ще одного Виковувача уз, і, враховуючи, наскільки корисними були здібності Далінара для військових дій, для Навані було б нерозумно не скористатися цією можливістю. Тож їй доведеться знайти спосіб знову змусити Родича утворити узи з людиною. Доведеться знайти когось абсолютно безпечного. Когось, хто не працював з фабріалами, не був політиком. Хто б сподобався Родичеві.
Поки що Навані не наполягала. Родич явно мав деякі дивні звички, але їхня взаємодія досі лишалася цілком людською, попри те що він стверджував. І Навані очікувала, що людина б...
«Щит, який ми створили. Рабоніель могла чути про нього, — нарешті сказав Родич. Тому вона може зрозуміти, як його обійти».
— Розкажи більше, — попрохала Навані.
«Щит є екстраполяцією Сплеску Душезаклинання. Він робить повітря в певному місці твердим, переконуючи його, що воно — скло. Щоб щит підтримувався й надалі, система повинна живитися Буресвітлом із зовнішніх джерел. Рабоніель може зрозуміти це, особливо ЯКЩО ДОСЛІДИТЬ залишки вузла, який ти використала для активації щита. Є й інші вузли, подібні до цього, з кристалами, зв’язаними безпосередньо з моїм серцем. Було чотири таких вузли. Ти знищила один. Якщо вона знайде один з трьох, що залишилися, то зможе використати його, щоб спотворити мене ззовні».
— Тож ми повинні знайти їх першими та знищити, — вирішила Навані.
«Ні. НІ! Це послабить щит, а потім знищить його. Ми повинні їх захищати. Знищення одного вузла вже було небезпечним. Не думай, що оскільки я дало тобі дозвіл одного разу, ти зможеш продовжувати робити так. Люди завжди щось ламають».
Навані важко зітхнула. Вона повинна говорити дуже обережно:
— Я не зламаю жодного з них, якщо це не буде абсолютно необхідно. Поговорімо про інше. Як ти зв’язалося зі мною раніше? Ти можеш користуватися телестилем?
«Я ненавиджу ці речі. Але використання однієї з них було необхідним». — Але як? У тебе десь є руки?
«Просто помічники. Є божевільна жінка, замкнена в монастирі, з якою я зв’язалося. Ізольовані, люди з нещільною душею іноді краще відчувають спренів. Але та лише записувала усе, що я казало, проте ніколи не відповідала. Я наказало Даббіду принести їй телестиль та спілкувалося через неї».
Трясця! Це видавалося не надто корисним, принаймні зараз, коли телестилі не працювали.
— Як сталося, що ворог змусив Променистих втратити свідомість? — спитала Навані.
«Це особливість Ура, Вежі, — пояснив Родич. — Захист, створений для запобігання проникненню Сплавлених і Розстворених, залежно від обставин».
— Я натрапила на фабріал, створений для того ж, і вважаю, що його було змодельовано за зразком частини кристалічної колони. Не хочу бути грубою, але ти не подумало про активацію цього захисту, коли вони напали?
Родич на деякий час замовк, і Навані загадалася, чи не зайшла занадто далеко. На щастя, спрен знову тихо заговорив:
«Я-було поранене. Тисячі років тому щось сталося і змінило співунів. Мені теж було боляче».
— Ти говориш про ув’язнення Розстворених, через яке співуни втратили подоби? — спитала Навані, приховуючи потрясіння. «Так. Той жахливий учинок змінив душі всіх, хто належить Рошару. І спренів теж».
— А чому жоден спрен не згадував про це?
«Не знаю. Але того дня я втратило ритм свого Світла. Вежа перестала працювати. Мій батько, Гонор, мав би допомогти мені, але він втрачав розум. І незабаром помер...»
У голосі Родича відчувалося стільки смутку, що Навані не стала наполягати на відповіді. Це знання все змінило.
«Коли ця Сплавлена торкнулася мене, — продовжив Родич, — вона спотворила частину мене до ритму Одіозума. Колись це було б неможливо, але зараз так сталося. Вона наповнює мій організм його світлом, руйнує мене. Спотворює».
— Отже... Якби ми змогли знайти спосіб знищити Пустосвітло всередині тебе або якось відновити ритм, який ти втратило, ти змогло б відновити вежу для нашого захисту?
«Напевно. Це не здається можливим. Я відчуваю... ніби ми приречені». Зміна настрою здалася геть людською. І справді, Навані відчувала майже те саме. Вона схилила голову до стіни, заплющивши очі. «Розбий завдання на маленькі шматочки, — нагадала собі. — Захищай Родича достатньо довго, щоб розв’язати інші проблеми. Це перше завдання».
Усю мапу не заповнюють відразу. Це роблять рядок за рядком. У цьому й полягає сутність відкриття.
«Але...» — сказав Родич.
— Але? — Навані розплющила очі. — Але що?
«Але нам, може, не доведеться будити Променистих. У вежі є двоє, які все ще у свідомості».
І знову Навані ледь зберегла спокійний вигляд. Чому Родич не згадав про це одразу?
— Як?
«З першою для мене все зрозуміло, — відповів Родич. — Вона не спить, тому що її створили дивним чином — вона використовує Світло не так, як інші. Для цього її й створила моя мати. Але я загубило її слід і не знаю, де вона. Дівчинка. Вістрехідка».
— Цуп, — зрозуміла Навані. Вона і справді завжди була дивною. — Ти більше не можеш її бачити?
«Ні. Гадаю, що одна з причин того, чому я бачу частини вежі, пов’язана з Променистими, які зі мною Зв’язані. Деякий час я бачило проблиски цієї дівчинки-Вістрохідки, але вчора вона зникла. Вона була в клітці, і я підозрюю, що вони оточили її ралкалестом. Проте є ще один. Чоловік. Він має належати до Четвертого Ідеалу, але в нього немає обладунків. Отже... може, він належить до Третього, але близький до Четвертого? Можливо, близькість із моїм батьком — як і близькість до Сплеску Адгезії — тримає його у свідомості. Його сила — це сила уз. Цей чоловік — Вітробігун, але більше не носить форми».