Помагай Келек. Далінар налив собі ще помаранчевого вина.
— Я подумаю над тим, що ти казав про свої сили, — продовжила Ясна, — і побачу, чи зможу дати якусь пораду, як діяти далі. Наразі, дядьку, знай, що я довіряю твоїм судженням щодо цього і допоможу підтримати Норку, якщо ти візьмеш на себе менш важливу роль у воєнному плануванні. Ти маєш рацію, а я помилялася, ставлячи запитання.
— Люди ніколи не помиляються, коли щось запитують, — відказав Далінар. — Ти навчила мене цього.
Вона ласкаво поплескала його по руці, а потім пішла, щоб приділити увагу мапам на столі, де Норка робив позначки.
Дотепник затримався, усміхаючись Далінару.
— Я згоден з нею, — прошепотів він. — А щодо монархів, то хочу, щоб ти знав, що я вважаю тебе милим деспотом. Ти такий приємний, що я майже не вважаю жахливим те, що живу серед народу, готового довірити одній людині майже абсолютну владу над сотнями тисяч життів, повністю ігноруючи належні системи стримувань і противаг щодо його потенційної жадібності, заздрощів чи амбіцій.
— Тобі справді треба було їхати з нами, Дотепнику? — поцікавився Далінар. — Я — він замовк і похитав головою.
— Що? — запитав Дотепник.
— Не зважай. Сказавши будь-що, я отримаю ще більше каменів від тебе.
— А ти ж мав би пошитися в дурні, — Дотепник вишкірився. — Хіба я коли-небудь глузував з тебе?
— Увесь час, Дотепнику. Ти з усіх глузуєш.
— Глузую? Справді? Гм-м-м... — він постукав себе пальцем по підборіддю. — Мене найняли за платню Дотепником королеви, і вона очікує, що я глузуватиму в її інтересах. Мені потрібно бути обережним і не роздавати насмішки просто так. Хто ж купить корову, якщо можна поїсти задарма?
Далінар спохмурнів:
— Що таке «корова»?
— Корови великі, соковиті й смачні. Хотів би я знову їх покуштувати. Здається, у вас такі не водяться, і це мене дивує, оскільки я впевнений, що десь у родоводі Садеаса корова таки була. Можливо, по лінії діда по батькові. Спостерігай за великими князями. Майже напевно вони влаштують виставу.
Він пішов, щоб зайняти звичне місце біля Ясни.
Спостерігати за великими князями? Що це означало? Здебільшого вони були корисними. Аладар продовжував зміцнювати довіру Далінара до нього, і Далінар послав його наглядати за відступом в Алеткарі. Гатам став слухнянішим, і Далінар змусив його спостерігати за ланцюгом постачання з Азіміра. Бетаб виявився дуже корисним як посол у Тайленграді, — ну, насправді корисною була його дружина, проте вони обоє допомагали. Ройон помер з почестями, його сина-спадкоємця вибрали ретельно, щоб не ускладнювати ситуацію. Навіть Себаріал приносив користь у ці дні.
Один великий князь зараз перебував з Далінаром в Емулі. Рутар. Далінар зосередився на мускулистому бородатому чоловікові. Він був найгіршим із тих, що залишилися: уявляв себе солдатом, але ніколи в житті не носив належної форми. Сьогодні він застряг біля дальнього кінця буфету, біля міцних вин. Принаймні навчився не суперечити Далінару в присутності інших монархів.
Далінар примружив очі, дивлячись на Ясну, яка показово обговорювала плани бою з Норкою. «Ось вона точно влаштовує виставу», — подумав він, зауваживши, як племінниця спеціально виділяла деталі на мапах, пропонуючи ідеї розміщення військ. Вона непогано працювала, хоча й не була генералом.
Норка дослухався до її пропозицій, але, напевно, не врахував би більшості з них. Здавалося, він вважав її чарівливою. Що ж, Ясна й справді була рідкісним самоцвітом. Вона влаштувала виставу для Норки? Ні... тоді для Рутара, чи не так?
Подальші роздуми перервала дівчина в синьому, що увійшла до шатра. Вітробігунка Лин заплела волосся в косу, хоча під час польоту декілька прядок вибилися із зачіски. Вона очолювала останню розвідку в Урітіру.
Далінар помахав їй і помітив, як Ясна за столом із мапами затихла й повернулася, щоб послухати звіт Лин.
— Ми зустрілися із солдатом, якого надіслала королева, — пояснила Вітробігунка, віддаючи честь. — Я сама намагалася подолати невидимий бар’єр і підійти ближче. Я впала на сніг, немов отримала удар прямо в щелепу. Той солдат мусив тягнути мене до інших.
— Ти бачила мою дружину?
— Ні, сер, — відповіла Лин. — Але той похід... здається таким жорстким. Променисті не можуть підійти до вежі ближче, ніж на кількасот ярдів, тож цьому солдату доводиться годинами маршувати туди й назад по хребтах, щоб дістатися до місця, звідки можна надіслати повідомлення.
Далінар замислено потер підборіддя. Повідомлення Навані здавалися правдивими, і вона попереджала, що слід потерпіти. Але паролі не були надто надійними, і щось у всьому цьому здавалося дивним.
— Ти щось побачила з тієї відстані?
— Нам довелося дивитися через підзорні труби, — відповіла Лин. — Людей було не так багато, як зазвичай, але на даху стояли Вітробігуни, і, здається, я розгледіла там Тефта та Прядильника світла Ізома. Вони тримали великий плакат із гліфами, які, як ми подумали, означали «терпіння» та «прогрес».
Далінар кивнув:
— Дякую, Промениста. Іди й надай повний звіт із подробицями її світлості Тешав, а потім поїж.
— Дякую, сер, — сказала вона й рушила до виходу.
Однак щось продовжувало гризти Далінара. Тягар не спав повністю.
— Лин! — гукнув він.
— Так, сер.
— Чи є у ворога Прядильники світла? Чи принаймні щось подібне? — Так, сер, — відповіла вона. — Хоча єдине підтвердження, яке ми маємо про них, — це вторгнення в тайленський самоцвітний резерв рік тому.
Він ледь стримався, щоб не глянути на Сета — такого спокійного, із зовнішністю, яку легко забути, — котрий стояв поруч з обличчям алетійця.
— Попроси ротного лорда Сиґзіла послати ще одну команду розвідників сьогодні ввечері, — велів Далінар. — Я заряджу самоцвіти для ще однієї мандрівки. Попроси цю нову команду поспостерігати за вежею здалеку, приховано, а потім повідомити про все підозріле, що вони зможуть побачити.
— Мудра порада, сер, — сказала Лин, потім вклонилася й пішла. Ясна кивнула йому, а тоді повернулася до свого показового обговорення мап. Так, вона справді грала роль.
Далінар глянув на Рутара, обличчя якого неухильно червоніло. Можливо, він випив забагато, чекаючи, поки монархи закінчать обговорення планів, але йому явно не подобалося, як Ясна зухвало втручаєтьсяу воєнне планування. Це чоловіче мистецтво, а самому Рутарові було заборонено брати участь у сьогоднішньому плануванні.
Дивлячись на нього, важко не погодитися з тим, що сказала Ясна про Алеткар. Велике об’єднання королівства, яке здійснив Ґавілар, не протрималося й десяти років після його смерті, перш ніж фактично почалася громадянська війна. Чвари алеті закінчилися тим, що перевагу отримали такі люди, як Рутар. Улесливі, войовничі, агресивні. Останній відгомін старого Алеткару.
Ясна поводилася як наживка. І Рутар клюнув. Нарешті.
— Невже я один бачу це? — навмисно голосно запитав Рутар у свого почету. — Я нічого не сказав, коли її проголосили королевою. В інших народів є королеви. Але хіба хтось із них у цьому шатрі розпитує генерала?
Одна із супутниць Рутара намагалася заспокоїти його, але той відмахнувся від неї та закричав:
— Це ганьба! Далінар пише? З таким же успіхом він міг би вдягнути хаву і почати малювати. Ми заслуговуємо на кару Всемогутнього після того, як віддали трон безбожній кур... — він вчасно зупинився, мабуть, усвідомлюючи, що всі в шатрі заціпеніли.
Далінар ступив уперед, щоб вилаяти його. Тепер йому нічого не лишалося, крім як...
— Дотепнику, — покликала Ясна крижаним тоном.
Він ступив уперед, розвівши руки, немов вийшовши з-за куліс, щоб зустрітися з натовпом, який обожнював його.