Третій крок непокоїв її зараз найбільше. Родич у розмові з Навані підтвердив низку її підозр. Вежа регулювала тиск і тепло для тих, хто жив усередині, і колись вона справлялася з цим набагато краще, а також виконувала безліч інших життєвоважливих функцій.
Більшість із них, включаючи захист вежі від Сплавлених, перестали працювати приблизно під час Ренегатства. У той час, коли Променисті відмовилися від своїх присяг, а стародавніх співунів перетворили на паршменів, вкравши їхні пісні та подоби. Дії тих стародавніх Променистих якимось чином зруйнували вежу, і Рабоніель, наповнивши її Пустосвітлом, почала ремонтувати її певним спотвореним способом.
Навані почувалася немов придушеною всім цим. Їй потрібно було розв’язати проблему за допомогою механізмів, яких вона не розуміла — насправді, дізналася про них лише кілька днів тому. Вона походжала, потираючи скроні. Їй потрібна менша проблема, над якою можна попрацювати спочатку, щоб дати мозку трохи перепочинку від більшої проблеми.
Яку меншу проблему вона могла б розв’язати? Допомогти Каладіну швидше рухатися вежею вгору та вниз? Чи є якийсь прихований ліфт, який вона може...
Стоп.
«Спосіб, за допомогою якого одна людина може швидко підійматися й опускатися, — подумала вона. — Буря!» Вона розвернулася на підборах і пішла в інший бік кімнати, придушуючи — як могла — видимі ознаки свого хвилювання.
Молодший інженер Томор пережив напад на вежу. Навані змусила його перевірити розрахунки до певних креслень. Вона нахилилася біля молодого подвижника і показала на його поточну роботу, але прошепотіла дещо інше:
— Та рукавичка, яку ти зробив і хотів використовувати як підіймач для однієї людини. Де вона?
— Ваша світлосте? — здивувався він. — Вона в ящиках у коридорі. — Мені потрібно, щоб ти непомітно взяв її, — прошепотіла Навані. — Сьогодні, коли будеш іти.
Співуни дозволяли менш важливим ученим пересуватися вільніше, ніж Навані. А що ще вони могли вдіяти? Змусити три десятки людей спати в цій кімнаті без зручностей? Кількох ключових учених — Навані, Рушу, Фалілара — завжди супроводжували, а от підлеглим не приділяли такої уваги.
— Ваша світлосте, а якщо мене спіймають?
— Тебе можуть убити, — прошепотіла вона. — Але ми повинні ризикнути. Променистий все ще бореться, Томоре, і йому потрібен твій пристрій, щоб переміщуватися між поверхами.
Очі Томора засвітилися:
— Мій пристрій... Він потрібен Буреблагословенному?
— Ти знаєш, що це саме він?
— Усі говорять про нього. Я думав, що це лише вигадки й чутки.
— Повідомляй мені про такі чутки, вигадані вони чи ні, — попросила Навані. — Наразі мені потрібно, щоб ти викрав ту рукавичку й залишив її десь там, де її не знайдуть, але зможе забрати Каладін.
— Я спробую, ваша світлосте, — знервовано сказав Томор. — Але фабріали більше не працюють.
— Залиш це мені. Додай загальну схему розташування ваг на двадцятому поверсі, оскільки йому потрібно буде навідатися й туди.
Зі з’єднаними рубінами, які Каладін викрав із телестилів, вони могли б сподіватися, що пристрій запрацює. Їй довелося проінструктувати Каладіна, як їх усі встановити. І рубіни будуть меншими за ті, які Томор вбудував у пристрій — чи зможуть вони втримати вагу? Їй потрібно зробити деякі розрахунки, але якщо припустити, що Томор використав новіші клітки, які не так сильно навантажували рубіни, усе має спрацювати.
Вона підвелася, щоб піти поговорити з іншими в тій самій манері й позі, щоб приховати важливість розмови з Томором. Однак під час другої розмови помітила когось у дверях.
Рабоніель. Навані глибоко вдихнула, опановуючи себе й придушивши сплеск тривоги. Рабоніель, найімовірніше, була незадоволена тим, що сталося минулої ночі. Навані сподівалася, що Сплавлена не запідозрила її причетність до цього.
На жаль, до кімнати незабаром увійшов охоронець і рушив просто до Навані. Рабоніель не викликала особисто нижчих від себе за становищем. Навані не змогла позбутися спренів тривоги, які переслідували її, коли приєдналася до Сплавленої, що стояла біля дверей.
Сьогодні Рабоніель одягла сукню, проте її крій був не знайомий Навані. Вільна й безформна, вона нагадувала одяг, в якому алетійські жінки лягали в ліжко. Хоча сукня пасувала високій Сплавленій, було дивно й бентежно бачити її в чомусь, що здавалося більше аристократичним, аніж військовим.
Коли Навані підійшла, Сплавлена мовчала. Натомість розвернулася й розслабленою ходою вийшла з кімнати. Навані рушила слідом, і вони увійшли в коридор із кахлями. Ліворуч світився ніжно-блакитним світлом щит, що оточував кристалічну колону.
— Твої вчені, — нарешті зауважила Рабоніель, — здається, не досягли значного прогресу. Вони повинні були надати моїм одноплеменцям фабріали для перевірки.
— Мої вчені налякані та знервовані, Стародавня, — виправдалася Навані. — Можуть пройти тижні, перш ніж вони знову відчують, що готові до справжніх занять наукою.
— Так, і навіть довше, якщо ти й далі змушуватимеш їх робити ту саму роботу, намагаючись не досягти прогресу.
«Вона зрозуміла це швидше, ніж я очікувала», — здогадалася Навані, поки вони вдвох ішли коридором до щита. Тут звичайний солдат співун у воєнній подобі працював під керівництвом кількох Сплавлених. У них був Сколкозброєць.
Вони знали, що співуни забрали кілька Клинків у людей, з якими вони билися, але Навані впізнала цей. Він належав її синові. Сколкозброєць Елгокара, Сонцебудитель.
Навані з великими зусиллями тримала незворушне обличчя, хоча спрени тривоги зникли, а натомість з’явився спрен страждання — немов перевернуте лице, висічене з каменю, що виступило зі стіни неподалік. Це видало її справжні емоції. Втрата глибоко ранила її.
Рабоніель глянула на спрена, але нічого не сказала. Навані дивилася вперед. Вона спостерігала за жахливим Сколкозбройцем у руці жахливої істоти. Співун у воєнній подобі тримав зброю напоготові. На держаку не було самоцвіту, і, напевно, цей співун не мав зв’язку зі Сколкозбройцем. Або, можливо, механізм виклику не працював у вежі, коли встановили захист.
Співун у воєнній подобі атакував щит — і, всупереч очікуванням Навані, Сколкозброєць врізався в блакитне світло. Співун вирізав шматок, той випарувався нанівець, перш ніж устиг впасти на підлогу, і щит так само швидко відновився. Співун спробував іще раз, намагаючись працювати швидше. Після кількох хвилин спостереження Навані зрозуміла, що зусилля були марними. Бульбашка щита заростала занадто швидко.
— Захопливо, чи не так? — спитала Рабоніель у Навані.
Навані повернулася до неї, намагаючись протистояти спогадам, які викликав цей меч. Цієї ночі вона знову зможе оплакати свою дитину, як уже робила протягом багатьох ночей у минулому. А зараз вона не викаже цим істотам свого болю.
— Я ніколи не бачила нічого подібного до цього щита, Повелителько Бажань. Я не можу зрозуміти, як його створили.
— Ми могли б розгадати його таємниці, якби спробували діяти разом, — сказала Рабоніель, — замість того щоб витрачати час, спостерігаючи одна за одною із прихованих мотивів.
— Це правда, Стародавня. Але якщо ви хочете моєї співпраці та доброї волі, можливо, вам не варто хизуватися переді мною Сколкозбройцем, забраним у мого мертвого сина.
Рабоніель напружилася та глянула на співуна зі зброєю:
— Я не знала.
Справді не знала? Чи знову прикидається?
Рабоніель розвернулася і кивнула Навані, щоб та ішла з нею назад від щита.
— Дозвольте запитати, Стародавня: чому ви даєте захоплені Сколкозбройці звичайним солдатам, а не використовуєте їх самі?
Рабоніель заспівала в одному зі своїх ритмів, але Навані ніколи не могла їх відрізнити. Здавалося, співуни могли відрізнити один ритм від іншого, лиш почувши коротке слово або за кілька секунд співу.
— Деякі Сплавлені зберігають Сколкозбройці, які ми захопили, — відповіла Рабоніель. — Ті, хто насолоджується болем. Тепер, боюся, мені доведеться внести деякі зміни в те, як працюєш ти і твої вчені. Ти, природно, відволікаєшся, не даючи їм видати мені занадто багато інформації. Я несвідомо поставила тебе у становище, коли твої очевидні таланти марнуються через дурне політиканство. Нові домовленості такі: ти працюватимеш сама за моїм столом в окремій кімнаті від інших учених. Двічі на день зможеш давати їм письмові вказівки, які я особисто перевірю. Така тактика має дати тобі більше часу для корисних занять і менше для обману.