Сплавлений зустрівся з ним поглядом, потім облизнув губи в очікуванні. Істота почала повільно падати з неба, її світло вичерпалося, сили вивітрювалися.
«Убивати немає сенсу, — подумав Каладін. — Він просто переробиться». Однак Сплавлений вибув з бою принаймні на кілька днів. «Він усе одно вибув, — подумав Каладін, коли рука істоти безвольно повисла збоку, марна і вже мертва від порізу, нанесеного Сколкосписом. — Що хорошого в черговій смерті?»
Каладін опустив спис, потім махнув рукою вбік.
— Іди! — сказав він.
Деякі з них розуміли алетійську мову.
Сплавлений загудів іншим томом, потім підняв свій зламаний спис до Каладіна, тримаючи його неушкодженою рукою. Небесний кинув зброю на скелі внизу. Істота схилила голову перед Каладіном і відпливла геть.
А де ж...
Збоку майнула стрічка червоного світла. Каладін негайно застосував Викид, відскочив назад і розвернувся, вихопивши зброю. Він і не підозрював, що витрачав частину енергії на те, щоб постійно пильнувати цей червоний вогник.
Тепер, коли помітив стрічку, вона кинулася геть. Каладін намагався стежити за нею поглядом, але не зміг — вона ширяла серед будинків унизу. Каладін видихнув. Туман майже розвіявся, дозволивши йому оглянути весь Гартстоун — невелике скупчення будинків, з яких безперервним потоком рухалися люди до «Четвертого мосту». Садиба градоправителя стояла на вершині пагорба на дальній околиці, звідки відкривався краєвид на всю місцевість. Колись вона здавалася Каладінові такою великою та приголомшливою.
— Ти бачила це світло? — запитав він у Сил.
«Так. Це був той самий Сплавлений, якого ми зустрічали раніше». Коли вона ставала списом, її слова звучали просто в його голові.
— Моя швидка реакція відлякала його, — сказав Каладін.
— Келе? — покликав його жіночий голос.
Підлетіла Лин — у яскраво-блакитній алетійській формі, з її губ злітало Буресвітло, коли говорила. Довге темне волосся вона заплела в тугу косу, а під пахвою тримала функціональний, але звичайний спис.
— З тобою все гаразд?
— Я в порядку, — відповів він.
— Ти впевнений? — перепитала вона. — Здаєшся якимось розсіяним. Я не хочу, щоб хтось проштрикнув тебе у спину.
— А тобі вже не все одно?! — гаркнув він.
— Звичайно ж, ні. Небажання близьких стосунків ще не означає, що я більше не піклуюся про тебе.
Він глянув на неї й мусив відвернутися, бо побачив щире хвилювання на її обличчі. Їхні стосунки не вдалися. Він знав це так само добре, як і вона. Проте біль, який він відчував, був спричинений не цим. Не зовсім.
Просто ще одна обставина, що обтяжувала його. Ще одна втрата.
— Я в порядку, — сказав він, потім подивився вбік, відчувши, що сила, яка струменіє від Далінара, закінчується.
Щось не так?
Ні, вже просто минув час. Далінар, як правило, не тримав свою перпендикулярність відкритою протягом усієї битви, а натомість періодично використовував для підзарядки сфер та сил Променистих. Тримати перпендикулярність відкритою було для нього важким випробуванням.
— Передай повідомлення Іншим Вітробігунам, які ще в повітрі, — сказав Каладін Лин. — Скажи їм, що я виявив нового Сплавленого. Я розповідав їм раніше про нього. Він рухався до мене у вигляді стрічки червоного світла — як спрен вітру, але іншого кольору. Він літає неймовірно швидко і може зненацька напасти на одного з нас тут, нагорі.
— Буде виконано, — сказала Лин. — Якщо ти впевнений, що тобі не потрібна допомога...
Каладін демонстративно проігнорував це зауваження і попрямував до корабля. Він хотів переконатися, що Далінар під охороною, на той випадок, якщо дивний новий Сплавлений прийшов по нього.
Сил приземлилася йому на плече і з’їхала вниз, манірно поклавши руки на коліна.
— Усі стежать за мною, — сказав їй Каладін, — ніби я якийсь крихкий предмет зі скла, готовий у будь-який момент впасти з полиці й розбитися. Це твоя робота?
— Що саме? Що ваша команда достатньо уважна, щоб стежити одне за одним? Я б сказала, що це твоя провина.
Він приземлився на палубу корабля, потім повернув голову і глянув прямо на неї.
— Я їм нічого не говорила, — продовжила Сил. — Я знаю, як тебе турбують нічні кошмари. Було б гірше, якби я комусь про них розповіла. Чудово. Йому не подобалося, що вона могла говорити з іншими, але принаймні це пояснило б, чому всі поводилися так дивно. Він підійшов до Далінара, який розмовляв із Рошоном, що піднявся нагору з нижньої палуби.
— Нові урядники міста тримають полонених у буресховищі в маєтку, ясновельможний, — сказав Рошон, вказуючи на своє колишнє житло. — Зараз там перебувають тільки дві людини, але було б злочином кинути їх там.
— Згоден, — сказав Далінар. — Я пошлю одного з Вістреходів, щоб звільнити їх.
— Я супроводжуватиму їх, — сказав Рошон, — з вашого дозволу. Я знаю планування будівлі.
Каладін пирхнув.
— Подивися на нього, — прошепотів він до Сил. — Поводиться, як герой, просто щоб справити на Далінара враження.
Сил простягнула руку і легенько ляснула Каладіна по вуху, і він відчув неочікувано гострий біль, схожий на удар блискавки.
— Гей! — вигукнув він.
— Припини поводитися, як чуперадло!
— Я ж не поводжуся, як... Що таке чуперадло?
— Я не знаю, — зізналася Сил. — Це слово я чула від Цуп. Хай там як, я майже впевнена, що ти зараз поводишся саме так.
Каладін поглянув на Рошона, який прямував до маєтку разом з Ґодеке.
— Чудово, — сказав Каладін. — Можливо, він став кращим. Хоч трохи.
Рошон мав такий же вигляд, як і завжди, — дрібний світлоокий. Але за останній рік Каладін побачив колишнього градоправителя з іншого боку. Здавалося, йому справді було небайдуже. Наче тільки зараз усвідомив свою відповідальність.
Усе одно, це саме через нього вбили Тіена. Каладін не думав, що коли-небудь зможе пробачити Рошона за це. Як і не збирався прощати собі цю втрату. Тож принаймні Рошон мав хорошу компанію.
Скеля і Даббід допомагали біженцям, тож Каладін розповів їм, що знову бачив того дивного Сплавленого. Скеля кивнув, відразу все зрозумівши. Він махнув своїм старшим дітям, включаючи Струну, яка носила старий Сколколук Амарама, пристебнутий до спини, і повний набір Сколкозбруї, яку знайшла в Аїмії.
Разом вони підійшли, не так уже й непомітно, ближче до Далінара, стежачи за небом у пошуках червоних стрічок світла. Каладін глянув угору, коли одна з Небесних промчала повз них, переслідувана Сиґзілом.
— Це Лешві! — вигукнув Каладін, злітаючи в повітря.
6
Обірвана нитка
Коли спрена спіймано, можна почати розробку відповідного фабріала. Фабріаліри ретельно зберігають секрет того, що спрени, коли потрапили в пастку, по-різному реагують на різні види металів. Дротяна місткість для фабріала, так звана «клітка», має важливе значення для керування пристроєм.
Промениста позадкувала з мішком на голові. Вона притиснула пальці до прохолодного каменю стіни. Крики продовжувалися. Так, це голос Адоліна. Як вона й боялася, він явився врятувати її.
Промениста подумала, як би стягнути мішок, викликати Сколкозброєць і вимагати від змовників здатися. Однак вона визнала, що прагнення Вейл і Шаллан важливіші. Їм потрібно зустрітися з Йалай віч-на-віч.
Поруч пролунало шкрябання. Промениста розвернулася. Камінь об камінь. І... обертання якогось механізму?
Вона сліпо ступила в бік звуку.
— Візьміть мене з собою! — закричала вона. — Не залишайте мене їм!
— Добре, — пролунав голос Уліни десь поруч. — Ви двоє, хапайте її. Ти, охороняй двері зсередини. Спробуй заклинити механізм, щоб він залишився закритим. Швидко!