Каладін дійсно підібрав ноги, коли ширяв над головами людей, які інстинктивно пригиналися. Сил мчала поруч, імітуючи грозову хмару. Люди кричали, здивовані, але також і захоплені, побачивши його політ, а Каладін хвилювався через те, що показався їм. Він не хотів провокувати повстання, яке може призвести до загибелі сотень людей.
Найкраще, на що міг сподіватися, — це проникнути всередину колодязя, знищити фабріал і вибратися звідти живим. Проте ця мета тягла за собою набагато серйознішу проблему. Навані сказала, що всього у вежі чотири вузли. Сьогодні він спробує знищити третій. За таких темпів останній буде знищено через кілька днів — і що тоді?
Каладін викинув цю думку з голови, пролітаючи коридором, за декілька дюймів від шершавої кам’яної стелі. Він не мав часу на роздуми або на зациклення на своєму страху перед темрявою і тривозі, які продовжували мучити його розум. Зараз слід проігнорувати все це, а вже потім розібратися з наслідками. Саме так, як уже робив колись.
— Бережися засідки, — сказав до Сил, коли вони вирвалися з коридору до ринку Розрив.
Це велике приміщення, по-справжньому схоже на печеру, мало висоту в чотири поверхи та було заповнене дрібними крамничками й магазинами вздовж усього поверху. Багато з них розташувалися вздовж доріг, які Навані, неохоче пристосовуючись до бажання жителів, дозволила прокладати так, як вони хотіли. Інша частина ринку являла собою хаотичне скупчення наметів і тимчасових дерев’яних конструкцій.
Центральним елементом планування був величезний колодязь. Каладін летів недостатньо високо, щоб зазирнути за будівлі й розгледіти його, але знав, де цей колодязь розташовувався. Клініка Вістреходів була неподалік, хоча зараз у ній працювали звичайні лікарі. Він сподівався, що його батьки й молодший брат безпечно дісталися туди, де їх сховають інші лікарі. Вони перевіряли кілька днів тому і виявили, що клініка його батька порожня.
Бурекляття! Якщо він утратив свою сім’ю...
— Переслідувач! — заволала Сил. — Він чекав біля іншого входу!
Каладін відреагував саме вчасно, деактивувавши фабріал і впавши на землю, а там зігнувся й покотився. Безжальний Сплавлений з’явився зі стрічки світла і теж упав долі, але Каладін встиг перекотитися й стати на ноги поза досяжністю істоти.
— Твоя смерть, — прогарчала істота, виринувши з натовпу переляканих відвідувачів ринку, — усе більше втомлює, Вітробігуне! Як вийшло, що ти відновив свої Викиди?
Каладін злетів у повітря, активуючи пристрій і прямуючи вгору. Пристрій боляче смикнув його за руку, але він уже звик до цього. А Буресвітло запульсувало всередині, вгамовуючи біль. Каладін також намагався пригадати свої вправи із захопленням списа однією рукою. Він сподівався, що це тренування добре послужить йому сьогодні.
Цей пристрій давав далеко не стільки можливостей для маневрів, як Викиди. Дійсно, оскільки Переслідувач кинувся за ним у погоню у вигляді стрічки, то єдиним реальним виходом для Каладіна було різко вимкнути пристрій і швидко проскочити повз нього. Опинившись біля землі, Каладін вказав рукою вбік і знову ввімкнув пристрій, а потім пронісся над натовпом у бік колодязя. Можливо...
Він різко зупинився, коли перша з гир колодязя досягла дна. Мить потому Переслідувач врізався в Каладіна, обхопив за шию і повис на ньому.
— Каладіне! — закричала Сил. — Там Небесні! Їх більше дюжини! Вони летять через тунелі!
— От і добре, пробурчав Каладін, кидаючи спис і відбиваючись від Переслідувача тією рукою, якою міг поворухнути.
— Добре? — перепитала Сил.
Він не міг одночасно битися і повернути диск на фабріалі — саме той, який активував другу гирю. Але міг деактивувати пристрій однією рукою, тому так і зробив, скинувши себе з Переслідувачем вниз з висоти десяти футів. Переслідувач гепнувся об долівку першим. Однак він тримався, перекотившись разом з Каладіном, щоб спробувати притиснути його до підлоги.
— Поверни... диск, — сказав Каладін Сил, обома руками борючись з Переслідувачем.
— Коли ти помреш, — сказала істота йому на вухо, — я знайду наступного Променистого, який зв’яже себе із твоїм спреном, і вб’ю його так само, як тебе! Це буде плата за клопоти, яких ви мені заподіяли!
Сил спустилася по лівому зап’ястку Каладіна, а потім набула форми вугра й натиснула на підняту частину в центрі диска. Вона могла перегорнути сторінку, підняти листок. Чи вистачить у неї сил, щоб...
Клац!
Каладін вивернувся з хватки Переслідувача, ледве встигнувши притиснути ліву руку до панцирних грудей істоти. Активація пристрою змусила їх обох рухатися вгору, але повільно. Буря забирай, Каладін так і не продумав цей план до кінця. Він міг піднятися настільки швидко, наскільки вистачить ваги гирі. Очевидно, він і Переслідувач разом були приблизно такої ж ваги, що й гиря.
На щастя, замість того щоб скористатися повільним рухом, Переслідувач зупинився і розглядав руку Каладіна, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Атому, поки вони повільно просувалися вгору, Каладін зміг швидко звільнити правицю. Він потягнувся по скальпель, який прикріпив у саморобних піхвах до пояса, потім встромив його в зап’ясток Переслідувача, перерізаючи тому сухожилля.
Істота миттю відпустила його і зникла, залишивши після себе лише оболонку. Щойно ворог відчепився від Каладіна, останній злетів у небо. Його різко потягнуло вгору незручним рухом, який ледь не вирвав руку із суглоба.
— Це ж... не надто ефективно, хіба ні? — запитала Сил.
— Не надто, — відповів Каладін, уповільнюючи рух і послаблюючи хватку.
Він хотів втягнути ще Буресвітла, але зрозумів, що ще багато старого вирує у венах. У цьому була одна з переваг фабріала: він витрачав Буресвітло не так швидко.
Небесні кружляли над ним у повітрі, але трималися на відстані. Каладін пошукав поглядом Переслідувача. Ця істота вже використала два тіла. Йому залишалося витратити третє, перш ніж бій стане для нього небезпечним. Тож він поки не збирався відступати.
«Он він», — Каладін помітив червону стрічку, що вилася між Небесними. Її рухи здавалися боязкими, невпевненими, і Каладіну знадобилася мить, щоб зрозуміти, чому саме. Переслідувач намагався затримати Каладіна, бо кожна витрачена хвилина була ще однією можливістю спотворити Родича.
Ринкові вулиці внизу швидко спорожніли. Побоювання Каладіна стосовно можливого бунту, на щастя, не виправдалися. Але він не міг вічно перебувати в протистоянні з Переслідувачем, тому вимкнув пристрій і почав падати.
Це нарешті змусило Переслідувача кинутися до нього, і Каладін швидко знов увімкнув пристрій, різко зупинившись у повітрі. Він обернувся, хоч і не міг рухати лівою рукою, і приготував ніж. Однак цей раптовий рух змусив Переслідувача відступити. Чи могла ця істота... боятися? Це здавалося неймовірним.
Каладін не мав часу на роздуми, оскільки, щоб план спрацював, потрібно вступити в бій з Переслідувачем уже втретє. Тому він відвернувся, ніби запрошуючи до атаки — і зустрів ворога в той момент, коли Переслідувач зробив кидок, втілившись і схопившись за Каладіна. Попри спробу відскочити, чоловік не зміг ухилитися від хватки істоти.
Каладін був змушений дозволити Переслідувачу схопити себе за шию, а сам ударив істоту ножем у руку, в щілину між двома пластинами панцира, намагаючись перерізати сухожилля. Монстр захрипів, обхопивши рукою горло Каладіна. Вони продовжували ширяти приблизно за тридцять футів від землі. Каладін не звертав уваги на міцну хватку і поворухнув скальпелем. Якби ж він зміг змусити Переслідувача даремно витратити своє Пустосвітло на зцілення...
Так і сталося. Коли кількість ран почала його непокоїти, Переслідувач відпустив Каладіна і полетів геть, шукаючи місце для відновлення сил. Задихаючись, Каладін скористався пристроєм, щоб упасти на землю. Він приземлився на порожній вулиці між двома наметами. Люди скупчилися всередині обох наметів, утворюючи тісняву.
Каладін змусив себе підбігти до місця, де скинув спис. Небесні вже кружляли над головою, готуючись до атаки. Сил зависла поруч з Каладіном і дивилася вгору, спостерігаючи за ними. Уже два десятки. Каладін оглянув їх, сподіваючись...