Адолін зробив довгий глибокий вдих:
— У нас є достатньо доказів того, щоб її повісили, тож моєму батькові просто доведеться з цим змиритися. Ми введемо війська у військові табори, щоб переконатися, що її солдати не буянитимуть. Бурекляття! Цьому безладу слід було покласти край ще кілька місяців тому.
Він вказав на кількох солдатів:
— Перевірте інших змовників на наявність отрути та заткніть їм усім роти. Шаллан замаскує тіло під килим або щось подібне, щоб ми могли його витягнути. Гене і Натеме, обшукайте речі Йалай у сусідній кімнаті! Може, знайдете якісь корисні докази.
— Ні! — вигукнула Шаллан. Адолін застиг, глянувши на неї.
— Я обшукаю речі Йалай у сусідній кімнаті. Бо я знаю, на що звернути увагу, а твої солдати — ні. А ти краще займися полоненими й обшукай іншу частину будівлі.
— Хороша ідея, — сказав Адолін. Він потер лоб, але потім — можливо, помітивши біля неї невеликого спрена тривоги, схожого на звивистий чорний хрест, — усміхнувся. — Не хвилюйся. У кожній місії буває кілька заковик.
Вона кивнула, більше для того, щоб заспокоїти його, ніж щоб виказати власні справжні відчуття. Коли солдати рушили виконувати накази, вона опустилася на коліна біля тіла Йалай.
Ішна приєдналася до неї.
— Ваша світлосте? Вам щось потрібно?
— Вона ж не приймала отрути, чи не так? — тихо запитала Шаллан. — Не можу бути впевнена в цьому, — відповіла Ішна. — Хоча я трохи знаю про чорнотруйник... — Вона почервоніла. — Ну, я багато чого знаю. Моя банда використовувала його проти суперників. Його важко приготувати, тому що потрібно висушити листя, а потім зробити з них жуйку, щоб отрута повністю подіяла. У будь-якому разі їсти його — не найкращий спосіб. Однак, якщо вдасться ввести його в кров, то він швидко вбиває...
Вона замовкла, нахмурившись. Можливо, зрозуміла, як і Шаллан, що Йалай померла дуже швидко.
Сама Шаллан теж добре знала про чорнотруйник. Вона нещодавно вивчала отрути. «Чи зможу я помітити місце уколу голкою?» — подумала Шаллан, опускаючись на коліна поруч із тілом.
У будь-якому разі вона підозрювала, що Йалай мала рацію: Примарокровні не вірили, що Шаллан уб’є її, вони послали іншого вбивцю, щоб простежити за виконанням роботи. Це означає, що в них є агент серед охоронців Адоліна або власних агентів Шаллан. Від цієї думки у дівчини скрутило живіт.
І ця людина не була шпигуном, якого Йалай нібито мала серед оточення Далінара? Бурекляття! Мозок Шаллан зав’язався у вузол.
— Оглянь тіло, — прошепотіла Шаллан до Ішни. — Подивися, чи зможеш знайти докази того, що ця жінка заподіяла шкоду самій собі, або її вбив хтось інший.
— Так, ваша світлосте!
Шаллан швидко повернулася до кімнати з шафою для вина. Газ і Руд уже копирсалися там, збираючи речі Йалай. Буря, чи можна довіряти цим двом?
У будь-якому разі передбачення Йалай виявилося правильним. І цілком можливо, що ця кімната зберігала ті таємниці, які Мрейз приховував від Шаллан.
8
Капітуляція
Бронзова клітка може створити фабріал-сигналізатор, який повідомляє про об’єкти чи сутності поблизу. Наразі для цього використовуються геліодори, і на те є вагомі підстави, але інші самоцвіти також мають бути придатні.
Каладін перетнув кімнату, охоплену вогнем, переслідуваний спогадами про момент раптової втрати своїх сил. Цей досвід вибив його з колії. Правда полягала в тому, що він звик покладатися на свої здібності. Як і на хороший спис, випробуваний у боях і гострий. Мало що може бути гірше, ніж коли зброя підводить тебе в бою.
— Нам доведеться спостерігати за такими фабріаламн, — сказав Каладін. — Мені не подобається думка, що наші сили можуть бути пригнічені ворогом, — він глянув на Сил, яка сиділа на плечі. — Чи ти відчувала щось подібне раніше?
Вона похитала головою:
— Наскільки я пам’ятаю, ні. Ця штука змусила мене почуватися... млявою. Наче мене тут зовсім не було.
Він уникав кімнат, охоплених полум’ям, повних первісних тіней і вогнів, яскраво-помаранчевих і червоних, насичених і злих кольорів. Якби градоправителі задовольнялися звичайним будинком, цього ніколи б не сталося. Але ні, їм треба було жити окремо, мати власний дім, зроблений з ніжного дерева, а не міцного каменю. Голодні язики полум'я, здавалося, збудилися, граючись із садибою, що вмирала. У звуках вогню, його ревінні й шипінні чулося тріумфування. Спрени полум’я пробігли по стіні поруч із ним, залишаючи чорні сліди на дереві.
Кухня попереду була повністю охоплена полум’ям. Поки що Каладін не звертав уваги на жар — його Буресвітло заліковувало опіки, перш ніж вони починали свербіти. Поки він тримається подалі від осередку пожежі, з ним має бути все гаразд.
На жаль, це може виявитися нереальним.
— Де тут підвал? — запитала Сил, сидячи в нього на плечі.
Каладін вказав крізь кухонне пекло на дверний отвір, ледь помітний, наче тінь.
— Чудово, — сказала Сил. — Ти збираєшся бігти за ним?
Каладін кивнув, не зважуючись втрачати Буресвітло, поки говоритиме. Він зібрався з духом, кинувся в кімнату, і полум’я та дим заклубочилися навколо нього. Жалібний стогін, що долинув зверху, свідчив про те, що стеля скоро не витримає.
Швидкий Викид, що потяг його вгору, дозволив Каладіну перестрибнути через кухонну стійку, охоплену вогнем. Він приземлився з іншого боку і врізався плечем в обвуглені двері в підвал, проломивши їх із гучним тріском. Перед ним розлетілися головешки й сажа.
Каладін увійшов у темний тунель, що вів донизу, вирубаний прямо в скелі на схилі пагорба. Коли відійшов від пекла позаду, Сил хихикнула.
— Що? — запитав він.
— У тебе зад горить.
Геєна! Він постукав себе по одягу ззаду. Ну, після того, як Лешві пробила його, цей мундир усе одно був зіпсований. Він мав вислухати скарги Лейтена на те, як часто псує речі. Інтендант Вітробігунів, здавалося, був переконаний, що Каладін дозволяє себе ранити виключно для того, щоб зіпсувати форму.
Каладін рушив темним кам’яним тунелем, розраховуючи, що його Буресвітло освітлюватиме все. Незабаром після входу він натрапив на металеву решітку, що закривала глибоку яму: водозлив, призначений для відведення дощової води, яка затоплювала тунель. У буресховищі, подібному до цього, сім’ї світлооких ховалися під час великобур.
Він би відмахнувся від можливого затоплення як від іще однієї незначної проблеми, пов’язаної з проживанням у дерев’яному будинку, але навіть кам’яні будинки іноді пошкоджуються під час бур. Він нікого не звинувачував у бажанні мати кілька футів скелі між собою та бурхливими вітрами. Дитиною він грався тут з Ларал, але тепер це місце здавалося йому меншим. Він згадав цей глибокий, нескінченний тунель. Але незабаром після того як проминув водозлив, побачив попереду освітлену підвальну кімнату. Увійшовши до підземної кімнати, Каладін побачив двох полонених, прикутих кайданами до дальньої стіни, які сиділи зі схиленими головами. Одного з них він не впізнав — можливо, той був біженцем. А іншим був Джебер, батько двох хлопчиків, яких Каладін знав у юності.
— Джебере, — Каладін кинувся вперед. — Ти бачив Рошона? Він...
Каладін замовк, помітивши, що жоден з них не рухається. Він став на коліна і відчув наростальний страх, коли краще роздивився схудле обличчя Джебера. Воно було абсолютно нормальним, якщо не брати до уваги блідості та двох випалених ям, схожих на вуглини, на місці очей. Його вбили Сколкозбройцем.
— Каладіне! — гукнула Сил.
— Позаду!
Він розвернувся, викинувши вперед руку і закликаючи Клинок. Грубо обтесана кімната йшла під ухил вліво від дверного отвору, утворюючи невелику нішу, яку Каладін не помітив, коли увійшов. Там тихо стояв високий чоловік з гачкуватим носом і каштановим волоссям з чорними пасмами. Моаш був одягнений у строгу чорну форму, скроєну в алетійському стилі, і тримав перед собою ясновельможного Рошона, приставивши ніж до шиї чоловіка. Колишній градоправитель беззвучно плакав. Другою рукою Моаш затуляв йому рот, і спрени страху звивалися на землі.