— Так... — Норка, примружившись, вивчав чисельність військ алеті біля океану на півдні Алеткару, а потім оглянув веденські армії, укомплектовані біля кордону. — Так! Скажіть, навіщо ви мені це показуєте? Ці розвіддані просто неоціненні. Ви швидко мені довірилися.
— У нас немає особливого вибору, — озвалась Ясна, змусивши його повернутися до неї. — Ви стежили за недавніми подіями в Алеткарі і Я-Кеведі, генерале?
— У мене були свої проблеми, але так. Громадянська війна в обох країнах, — сказав Норка.
— У нас не було громадянської війни, — мовив Далінар. Неоднозначне твердження. Суперництво з Садеасом, сутички на Розколотих рівнинах, остаточна зрада Амарама...
Незалежно від того, як ви це називаєте, останні кілька років були болючими для наших двох королівств, — зауважила Ясна. — Я-Кевед утратив практично всю свою королівську сім’ю, а після вбивства короля — більшість найкращих генералів. У нас справи йшли не набагато краще. Наш командний склад був винищений кілька разів.
— Ми розділені, — сказав Далінар. — Багато наших найкращих польових генералів потрібні в Азірі. Коли я почув, що у нас з’явився шанс урятувати людину, яка сама цілий рік стримувала вторгнення співунів...
Далінар ступив у центр Ілюзії, і біля нього вона поводилася дещо Інакше, ніж біля інших. Кольорові смужки закрутилися поруч, але нитки Буресвітла простягнулися, з’єднуючись із ним. Наче руки прохачів, що тягнуться до свого короля.
— Я хочу знати, що ви бачите, — сказав Далінар, проводячи рукою по мапі. — Мені потрібен ваш аналіз усього, що ми робимо. Я потребую вашої допомоги. Натомість ми використаємо свої сили, щоб відвоювати Гердаз. Допоможіть мені повернути Алеткар, і я не пошкодую зусиль, щоб звільнити ваш народ.
— Залучити Чорношипа на свій бік — це справді ще та новина, — промовив Норка. — Однак, перш ніж я дам які-небудь обіцянки, скажіть мені: чому у вас так багато військ розміщено тут, тут і тут?
Він показав на кілька укріплень на південному кордоні Алеткару, неподалік від океану.
— Нам слід утримати порти, — відповів Далінар.
— Гм-м. Так, я думаю, це виправдання дієве для решти вашої коаліції? Далінар стиснув губи в тонку лінію, глянувши на Ясну. Дотепник, який стояв позаду неї, підняв обидві брови й притулився до дальньої стіни. На зборах він поводився незвично тихо, але у виразі його обличчя можна було прочитати низки насмішок.
— Скупчення ворожих військ ось тут, за річкою, — Норка вказав пальцем на мапі. — Якби ви дійсно турбувалися тільки про них, то зміцнили б позиції прямо навпроти, щоб запобігти удару, коли річка пересихає між бурями. Але ви нічого не зробили. Цікаво. Звичайно, ви б піддалися загрозі з тилу. Це майже так, ніби ти не довіряєш тому, хто прикриває спину...
Низькорослий чоловік зустрівся поглядом із Далінаром і невпевнено замовк. Дотепник кашлянув у долоню.
— Я гадаю, що Тараванджіан працює на ворога, — зітхнув Далінар. — Рік тому хтось впустив ворожі війська, і вони напали на Урітіру. І всупереч виправданням та ухиленням від відповідей, які переконали інших, я впевнений, що це зробила Промениста Тараванджіана.
— Це вже небезпечно, — сказав Норка, — битися на війні, де твій найсильніший союзник одночасно є твоїм найбільшим страхом. Але щоб Променисті служили іншій стороні? Як це могло статися?
— На жаль, не лише вони, — мовила Ясна. — Ми втратили цілий орден Неболамів через ворога. Вони плюндрують Азір, змушуючи нас тримати сили в цьому регіоні. Розпорошувачі продовжують загравати з повстанням, часто ігноруючи накази Далінара.
— Це викликає занепокоєння, — сказав Норка. Він пройшов по мапі вздовж кордону Алеткару, минаючи Ясну. — Тут ви також накопичуєте сили. Хочете прорватися на свою батьківщину, чи не так? Прагнете повернути Холінар?
— Зволікання призведе до програшу у війні, — відповіла Навані. Бо наш ворог набирає сили з кожним днем.
— Я згоден з цією оцінкою, — кивнув Норка. — Але напасти на Алеткар?
— Ми хочемо провести великий, потужний наступ, — пояснив Далінар. — Намагаємося переконати інших монархів, наскільки це життєво необхідно.
— Ах... — промовив Норка. — Так, і сторонній генерал, який наблизиться зі свіжими силами, став би дуже переконливим для них, чи не так?
— Саме на це наша надія, — сказав Далінар.
— І все ж ви не могли не намагатися схилити мене до цього, так? — запитав Норка. — Хотіли показати мені це раніше, спочатку переманити на свій бік. Чи не ризикуєте ви отримати якісь сюрпризи?
— У нас уже було... достатньо сюрпризів на зборах монархів, — мовила Навані.
— Думаю, вас не можна звинувачувати, — сказав Норка. — Ні. Ніхто нікого не звинувачує. Але питання залишається відкритим. Чого ви хочете від мене, Холіни? Чому б ви віддали перевагу? Підкріпленню, в яке вже хочете вірити, чи все ж правді?
— Я завжди хочу знати правду, — відказав Далінар. — І якщо ви що-небудь чули про мою племінницю, то мусите знати, що вона без вагань говорить правду такою, якою її бачить. Незалежно від наслідків.
— Так, — погодився Норка, дивлячись на Ясну. — Я знаю про вашу репутацію, ваша величносте. Що ж до Чорношипа... Два роки тому я б вам не повірив, — Норка підняв палець. — Але потім племінниця прочитала мені вашу книгу. Від початку до кінця, так. Ми роздобули копію, що було дуже непросто, і я слухав з великим інтересом. Я не довіряю Чорношипу, але, можливо, довірятиму людині, яка написала те, що написали ви.
Він вивчав Далінара, ніби зважуючи його. Потім Норка повернувся і знову пройшовся по мапі.
— Можливо, я зможу допомогти вам вибратися з цієї халепи. Але ви не повинні атакувати Алеткар.
— Але ж... — почав Далінар.
— Я згоден з тим, що вам потрібно перейти в наступ, — сказав Норка. — Однак, якщо Тараванджіану не можна довіряти, то експедиція в Алеткар зараз спричинить катастрофу для ваших сил. Навіть якщо не враховувати потенційну зраду, ворог у цьому районі занадто сильний. Я витратив багато часу на боротьбу з ними та можу сказати вам, що вони міцно закріпились у вашій країні. Нам не вдасться так легко витіснити їх, і ми, звичайно ж, не зможемо цього зробити, ведучи війну на два фронти.
Норка зупинився в Азірі, потім показав бойові дії в Емулі:
— Ось тут ворог затиснутий між вами й силами суперника. Вони використовують цих Неболамів, щоб відвернути вашу увагу від того, наскільки самі тут беззахисні. Ваш ворог не має виходу до моря, у нього серйозні проблеми з постачанням, а ще він ізольований від своїх союзників в Ірі та Алеткарі. Ви хочете масштабного наступу, який має шанс на успіх? Поверніть Емул, виженіть співунів-Спустошувачів із Макабаку. Вам потрібно консолідуватися, зосередитися на тому місці, де ворог найслабший. Вам не потрібно розбивати свої армії об найбільш укріплені позиції противника в безрозсудній спробі задовольнити власну вражену гордість алеті. Ось правда!
Навані подивилася на Далінара, відчувши відразу від того, як ці слова змусили його ніби здутися, а плечі — поникли. Він так сильно хотів звільнити свою батьківщину.
Вона не була таким тактичним генієм, як Далінар. І не заперечувала б, якби він наполягав на тому, що звільнення Алеткару — правильний крок. Але те, як він обернувся — схиливши голову, коли Норка говорив, — показало їй: він розуміє, що Норка має рацію.
Можливо, Далінар це вже знав. Можливо, йому потрібно було почути це від когось.
— Дозвольте нам надати більш детальні рапорти, — сказала Ясна. — Щоб ви могли переконатися, чи підтверджують факти твої передчуття, Норко.
— Так, це було б розумно, — сказав Норка. — Зрештою, в багатьох замкнених кімнатах є прихований шлях до втечі.
— Адоліне, не міг би ти, будь ласка? — запитала Ясна. — Так, і ти, Шаллан. Проведіть нашого гостя в зал військових нарад і надайте йому доступ до наших писарок і будь-яких мап із архівного сховища. Тешав має можливість надати точні цифри та останні дані про битви. Вивчи їх уважно, Норко. Ми зустрінемося з монархами за кілька тижнів, щоб обговорити наш наступний великий наступ, і в мене буде готовий план.