У цьому й полягала справжня небезпека.
Вона стримала бажання відсахнутися, коли Тараванджіан нахилився ближче; здавалося, він не мав лихих намірів. Чоловік був нижчим за неї та фізично не міг когось пригнічувати. Тараванджіан тихо промовив:
— Усе, що я зробив, було заради захисту людства. Кожен мій крок, кожна хитрість, кожен біль, який я відчував. Усе це було зроблено для захисту нашого майбутнього. Я міг би зазначити, що ваші чоловіки — обидва — вчинили злочини, набагато гірші за мої. Я наказав убити жменьку тиранів, проте не спалив жодного міста. Так, світлоокі Я-Кеведу почали ворогувати між собою, коли помер їхній король, але я не змушував їх. Ці смерті — не моя провина. Однак усе це несуттєво. Тому що я б спалив села, щоб запобігти тому, що наступало. Я б занурив веденські землі в хаос. Незалежно від ціни, я б заплатив її. Знайте це. Якщо людство переживе нову бурю, то лише завдяки моїм діям. Я за них відповідаю.
Він відступив, а вона стояла тремтячи. Дещо в його настирливості, у впевненості мови змусило її оніміти.
— Я справді вражений вашими відкриттями, — сказав він. — Ми всі виграємо віл того, чого ви досягли. Можливо, в найближчі роки мало хто подумає подякувати вам, але я зроблю це зараз. Тараванджіан вклонився їй, а потім пішов до свого місця — самотній чоловік, який більше не приводив із собою слуг на ці зібрання.
«Він небезпечний», — подумала підсвідомо Навані. І неймовірний. Так, більшість людей відкинули б звинувачення. А Тараванджіан занурився в них, заволодів ними.
Якщо людство справді бореться за своє виживання, чи може хтось із них відкинути допомогу людини, яка майстерно захопила трон королівства, набагато могутнішого за його скромне місто-державу? Вона сумнівалася, що Далінар змінив би ставлення до Тараванджіана, навіть знаючи про вбивства, якби не одне ключове питання.
Чи не працював Тараванджіан на ворога? Вони ризикували майбутнім цілого світу, шукаючи відповідь.
Навані знайшла своє місце, коли Нура — головна візирка Азіру — закликала зібрання до порядку. Останніми днями вона зазвичай вела збори, тому що всі добре реагували на її спокій та мудрість.
Порядок денний полягав в обговоренні пропозиції Далінара здійснити великий наступ на Емул, щоб притиснути там ворожі війська до бога-жерця Тукару. Нура запропонувала йому встати та пояснити свою ідею, хоча писарки Ясни заздалегідь розіслали всім докладні пояснення.
Навані поринула в роздуми, загадавшись щодо особи таємничого автора, що написав їй через телестиль. «Ти повинна припинити створювати цей новий вид фабріала...» Можливо, він мав на увазі той, де застосовувався алюміній?
Незабаром Далінар закінчив промову, даючи іншим монархам можливість обговорення. Як і очікувалося, першим відгукнувся молодий Верховний Акасікс Азіру. Янаґон з кожним днем усе більше і більше нагадував імператора, а його тіло росло, ставало довготелесим, характерним для юнака. Він піднявся, виступаючи на зборах самостійно. Так вважав робити за краще, попри азірські звичаї.
— Ми були раді отримати цю пропозицію, Далінаре, — сказав Верховний чудовою алетійською мовою. Він, найімовірніше, підготував цю промову заздалегідь, щоб не робити помилок. — І ми дякуємо її величності Ясні Холін за ґрунтовні письмові пояснення її переваг. Як ви можете здогадатися, нам не потрібно жодних переконань, щоб прийняти цей план.
Він показав на Верховного з Емулу, який, як і більшість алеті, перебував у вигнанні. Коаліція раніше обіцяла йому відновити Емул, але досі не змогла здійснити обіцянки. Союз держав Макабак і вже обговорив усе, і ми щиро підтримуємо цю пропозицію, — сказав Янагон. — Це сміливо і рішуче. Ми надамо всі наші ресурси.
«Нічого дивного, проте Тараванджіан буде проти», — подумала Навані.
Старий інтриган завжди змушував їх вкладати більше коштів у боротьбу на його кордонах. Норка пояснив усе чітко у своєму останньому звіті: він боявся, що дії Тараванджіана були тактичною хитрістю, щоб змусити Далі пара розосередити сили в Алеткарі. Крім того, Тараванджіан завжди брав на себе роль більш обережного, консервативного члена ради і тому мав вагомі підстави не підтримувати наступу на Емул.
Непередбачуваною була королева Фен і тайленці. Сьогодні вона одягла яскраву картату спідницю, явно не воринської моди, і білі локони її брів підстрибували, коли вона задумливо дивилася то на Ясну, то на Далінара. Більшість із тих, хто зібрався в кімнаті, здавалося, могли передбачити: Тараванджіан не погодиться, Азір підтримає. А щодо Фен...
— Якщо дозволите говорити, — Тараванджіан підвівся з місця. — Я хотів би поаплодувати цій сміливій і чудовій пропозиції. Я-Кевед і Харбрант щиро підтримують її. Я запитав своїх генералів, яку найкращу допомогу ми б надали. Ми зможемо негайно доставити двадцять тисяч солдатів через Присяжну браму для розгортання в Емул і.
«Що? Він підтримав пропозицію?» — здивувалася Навані.
От бурі! Що вони пропустили? Чому він зараз так охоче відводить війська від свого кордону, хоча цілий рік наполягав, що не може надати навіть жменьки? Він завжди покладався на повсюдну медичну підтримку зі свого боку, щоб компенсувати скупу військову допомогу.
Чи зрозумів він, що Далінар не дасть можливості для зради? Чи тут було щось інше?
— Ми вдячні за вашу підтримку, Тараванджіане, — сказав Янаґон. — Далінаре, двоє підтримують вашу пропозицію. Троє з вами, навіть четверо, якщо припустити, що вашу племінницю вже переконали. Ми чекаємо лише її величність.
Він повернувся до Фен.
— Її величність, — сказала Фен, — до бурі спантеличена. Коли ми всі востаннє погоджувалися одне з одним?
— Ми всі одноголосні щодо обідньої перерви, — сказав Янагон, усміхаючись і відхиляючись від протоколу. — Зазвичай.
— Ну, це правда, — Фен відкинулася на спинку крісла. — Ви здивували мене цим, Далінаре. Я знала, що ви прагнете до якоїсь мсти, але була впевнена, що наполягатимете на відвоюванні своєї батьківщини. Цей генерал, якого ви врятували, змусив вас передумати, чи не так?
Далінар кивнув:
— Він хотів, щоб я надав Гердазу місце в нашій раді.
— Гердазу більше немає, — сказала Фен. — Але я гадаю, що те саме можна сказати й про Алеткар. Пропоную, якщо його допомога виявиться корисною в Емулі, ми задовольнимо його прохання. А як діяти зараз? Я підозрюю, що напад на Емул спровокує ворожий флот нарешті вийти та вступити з нами в бій, тому мені треба спланувати блокаду. Тукар має довге узбережжя, тож це буде складно. Буреблагословенний, я гадаю, що ми можемо розраховувати на патрулі Вітробігунів, щоб попередити нас...
Фен запнулася, повернувшись до невеликої групи Променистих, що сиділи збоку. Кожен орден зазвичай надсилав принаймні одного представника. Як і завжди, прибула Розпорошувачка Тараванджіана, і Цуп, швидше за все, була десь поряд, судячи з вигляду столу з закусками, хоча кілька інших Вістреходів сиділи також ззаду.
Зазвичай Каладін стояв там, притулившись до стіни й нависаючи, як грозова хмара. Тепер його не було. Замість нього вперед виступив Сиґзіл — новоспечений ротний лорд. Це був цікавий крок — підвищити у званні іноземця, — але це та свобода, яку Далінар отримав, уже не будучи безпосередньо пов’язаним із Алеткаром. У цій вежі національність відходила на задній план щодо уз Променистих.
Сиґзіл не вмів подавати себе так, як його великий маршал, бо завжди здавався Навані занадто... метушливим. Він прокашлявся, почуваючись незручно в новій ролі.
— У вас буде підтримка Вітробігунів, ваша величносте. Ворожі повітряні війська, можливо, не захочуть летіти з Ірі або Алеткару, оскільки обидва шляхи вимагатимуть від них перетину наших земель. Небесні можуть спробувати зробити петлю та пройти з боку океану. Крім того, вони часто використовують допомогу Неболамів у тому регіоні, тож нам доведеться битися і з ними.