— Мудра пропозиція, — кивнула Промениста.
І логічний спосіб почати полювання на шпигуна. Всередині знову заворушилася Шаллан. Вона ненавиділа думати про те, що один з її друзів зрадник.
Ну що ж, Промениста сподівалася, що це не Ішна. Жінка пережила падіння Холінара з надзвичайною витривалістю. Вона стала свідком однієї з найстрашніших катастроф сучасної історії й не тільки витримала її, але й допомогла Каладіновим зброєносцям врятувати принца-спадкоємця. Вона була б дуже корисною в цій місії, але Промениста сумнівалася, попри аргументи Вейл, що можна брати із собою підозрілих людей.
Вона ще раз швидко оглянула своїх людей, тепер разом з Ішною, і оцінила їхнє бажання вирушити в місію. Більшість відповідали двозначно. Вони хотіли проявити себе, але розповіді про Гадесмар тривожили їх. Зрештою вона склала короткий список найбільш охочих. Звичайно, Ішна. Васа і Берил, колишня повія, а також Старґайл, новобранець, якого вона знайшла до Берил, — високий хлопець, що добре вмів зазирати в Гадесмар.
«Ці четверо вже були одними з найбільш підозрілих, — подумала Вейл. — Ішна, що знає про Примарокровних. Васа — завжди такий тихий, такий похмурий, непроникний. Берил і Старґайл — наші новачки, і тому я та всі інші мало знаємо про них».
Усі вони брали участь в місії у військовому таборі. Отже, вона візьме трьох із цих чотирьох, як хотіла Вейл, або залишить їх, як хотіла Промениста? Шаллан неохоче перейняла контроль за наполяганням двох інших. За нею був вирішальний голос.
Вона сильна. З підтримкою Вейл і Променистої зрозуміла, що може впоратися з цим. Вона прийняла рішення: залишити цих чотирьох і вибрати інших, що не брали участі в місії на Розколотих рівнинах.
Вона вже пішла до Ішни, щоб повідомити їй про свої рішення, аж раптом відчула нудоту. Нутрощі скрутило. Вона згорбилася і спробувала придушити відчуття, соромлячись, що так раптово втратила контроль. Проте з’явитися в дурному вигляді перед іншими — невелика ціна за таку можливість. І навіть якщо від побаченого вони недооцінюватимуть її, то яка шкода від того? Вейл може скористатися цим — а користатися вона могла майже чим завгодно.
Вейл прокашлялася і зробила кілька глибоких вдихів.
— Вив порядку, ваша світлосте? — спитала Ішна, підійшовши.
— Усе гаразд, — відповіла Вейл. — Я прийняла рішення: ти вирушиш зі мною в Гадесмар. Будь ласка, можеш піти сказати Васі та Старґайлу, що я хочу, щоб вони теж приєдналися до нас? Я зроблю, як ти запропонувала, — візьму ще одного Прядильника світла заради здібностей і одного новачка, щоб набрався досвіду.
— Чудово. Гадаю, Руд лишиться за головного на час нашої відсутності? Іще мені здається, що ви могли б придумати кілька вправ на Світлопрядіння, які всі зможуть виконувати, поки нас немає.
— Чудова ідея, — похвалила її Вейл.
Ішна вищирилась і поспішно пішла. Так, вона справді мала підозрілий вигляд. А якщо Вейл зробила хибний вибір? Ну, вона підозрювала, що справжній шпигун якимось чином опиниться на місії в будь-якому разі. Мрейз подбає про це.
«Договір, — подумала Шаллан. — Вейл... ми ж дійшли згоди...»
Але це важливо. Вейл повинна з’ясувати, хто з них шпигун. Вона не може дозволити їм залишатися тут і ятрити все.
«Ми навіть не знаємо, чи є той шпигун насправді, — сказала Промениста. — Ми не повинні довіряти всьому, що каже Мрейз».
Ну що ж, вони подивляться. Залишити підозрюваного шпигуна тут, щоб він вийшов з-під контролю без нагляду? Він може налаштувати її друзів проти неї. Крім того, щойно Вейл викриє справжнього шпигуна, то зможе використати це проти Мрейза.
Вона зібралася з силами, готуючись до гніву Променистої через порушення договору. З’явиться небезпечний прецедент, чи не так?
«Це важливо для тебе, я розумію, — подумала Промениста, на диво спокійна. — Тоді я міняю своє рішення. Погоджуюся взяти їх із собою». Вейл це здивувало. Чи все добре з Променистою? Про всяк випадок Вейл зберігала контроль. Вона виструнчилася, намагаючись триматися набундюченою, звично для Променистої — наче хотіла здаватися більшою, ніж насправді, якимось здоровенним чудовиськом у латах.
Вейл тримала повний контроль протягом усього дня. Вона майже здалася, коли Шаллан билася всередині неї, і така душевна роздвоєність могла справді виснажити жінку. Однак Вейл мала стежити за іншими приготуваннями. Вони вирушають за кілька днів.
Тільки коли Вейл увійшла у свої покої пізно ввечері, вона почала розтискати хватку. Раптом помітила на підлозі в кімнаті зелене перо. Мрейз? Це був знак. Вейл оглянула кімнату, і її погляд зачепився за комод біля дверей у спальню. З однієї шухляди визирав шматок зеленої тканини. Підсвічуючи собі аметистовою маркою, вона висунула шухляду. Всередині лежав металевий куб завбільшки приблизно з людську голову. На ньому була записка, написана одним з шифрів Мрейза.
— М-м-м... — озвався Фрактал, що саме брижився знизу її ваками. — Що це, Вейл?
Геєна! Вона сподівалася, що зможе обдурити Фрактала, прикинувшись, що вона Шаллан, але, звичайно, він бачив її наскрізь.
— Записка, — вона показала її йому, підсвічуючи текст. — Ти зможеш зламати шифр чи мені доведеться знайти записник, який дав нам Мрейз?
— Я запам’ятав закономірності. Там написано: «Телестилі не працюють між царствами, а цей куб працює. Будь дуже обережна з ним. Він дорожчий за деякі королівства. Не відкривай його, бо ризикуєш знищити. Коли будеш на завданні, знайди усамітнене місце, тримай куб і поклич мене на ім’я. Я буду говорити з тобою через нього. Вдалого полювання, ножику».
Цікаво. Вона відразу ж зазирнула в Гадесмар і виявила з іншого боку сферу світла дивного перламутрового відтінку. Всередині куба була сила, але не Буресвітло. Знову зосередившись на Царстві матерії, вона потрусила його і постукала по боках. Куб здавався порожнім, але вона не знайшла на ньому ані найменшої тріщинки.
Бурекляття! Як вона приховає це від Адоліна? Ну що ж, треба знайти спосіб. Вона здійснить ще одну подорож до Гадесмару, але невипадкову. Вейл вирушить туди на своїх умовах і не буде витрачати часу на втечу.
Цього разу полюватиме вона.
21
Бурливий згусток
Я був зачарований, дізнавшись, чого ти досяг на Скадріалі, і я навіть не помітив твоєї присутності. Як виходить, що ти так добре ховаєшся від Сколків?
Вибір вбрання на день був схожий на підготовку до дуелі. В обох випадках ключем до перемоги були інстинкти, а не свідомі рішення. Адолін нечасто турбувався про те, що одягнути, і не планував кожен удар меча. Він чинив так, як йому здавалося правильним.
Справжня хитрість в обох випадках полягала в тому, щоб докласти зусиль до розвитку своїх інстинктів. Ви не зможете відбити удар за допомогою лише м’язової пам’яті, якщо не витратили роки на відпрацювання цих маневрів. І ви не можете покладатися на інтуїцію у виборі одягу, якщо не витратили години на вивчення модних журналів.
Однак час від часу інстинкти вас підводять. Навіть Адолін іноді вагався на дуелі, відчуваючи невпевненість. І так само в деякі дні він просто не міг визначитися з вибором куртки.
Адолін стояв у спідній білизні, тримаючи першу куртку в руках. Традиційна: синій колір Холінів з білими манжетами. На спині — яскрава біла вишивка з його гліфами: висока вежа і стилізована версія його клинка. Це дозволяло легко розгледіти його в бою. До того ж це нудно.
Адолін глянув на модну жовту куртку, що лежала на ліжку. Він замовив пошив цієї куртки за модою, яку бачив у Холінарі. Вона застібалася на гудзики не до кінця, а з боків, на кишенях і на манжетах була срібна вишивка. О бурі, це сміливо. Відчайдушно. Яскраво-жовте вбрання? Більшість чоловіків таке ніколи б не одягнули.