Чи варто казати, що після цього випадку я зовсім втратив спокій. По-перше, я ні на мить не міг забути страшного крику, який, здавалось, потряс кам'яне склепіння обчислювального центру компанії Крафтштудта. По-друге, я й досі був під враженням того, що одна людина розв'язала важку математичну задачу за добу. І, по-третє, я наче в лихоманці чекав розв'язання своєї другої задачі. Якщо і її буде розв'язано, тоді…
Через два дні я тремтячими руками прийняв пакет від посильної з компанії Крафтштудта. По об'єму пакета відчув, що в ньому міститься розв'язання й другої, страшенно складної математичної задачі. Я перелякано дивився на худеньку істоту, що стояла переді мною. Раптом у мене сяйнула думка.
— Зайдіть, будь ласка, я приготую гроші.
— Ні, не треба, — заспішила вона, ніби злякавшись. — Я почекаю тут…
— Та зайдіть же, навіщо вам мерзнути, — сказав я і майже силою втягнув її до кімнати. — Я. повинен подивитися на роботу й визначити, чи заслуговує вона на оплату.
Дівчина притиснулась спиною до дверей і стежила за мною широко розплющеними очима.
— Це забороняється… — шепотіла вона.
— Що забороняється?
— Заходити в квартири клієнтів… Така інструкція, пане.
— Плюньте на інструкцію. Тут я господар, і ніхто не довідається, що ви були в мене.
— О, пане… Вони про все довідаються і тоді…
— Що тоді? — спитав я, наблизившись до неї.
— О, це так страшно…
Вона раптом схилила голову й заплакала.
Я поклав їй руку на плече, але дівчина стрепенулася й вискочила за двері.
— Негайно віддайте мені сімсот марок, і я піду, — тремтячим, але сповненим рішучості голосом промовила вона.
Я подав гроші, дівчина вирвала їх у мене з рук і побігла.
Коли я відкрив пакет, то мало не вигукнув від здивування. Кілька хвилин недовірливо дивився на пачку фотокопій. Найбільше мене вразило те, що викладки було написано іншим почерком.
Другий геніальний математик? Проте цей був ще геніальніший, ніж перший, бо на п'ятдесяти трьох сторінках розв'язав у аналітичному вигляді рівняння в сотні разів важчі, ніж перші. Перебігаючи поглядом рядки, написані енергійним, розгонистим почерком, вдивляючись в інтеграли, суми, варіації та інші символи найвищих розділів математичної науки, я раптом подумав, що опинився в якомусь невідомому, дивному математичному світі, де складності втратили всяке значення. Тут їх просто не було.
Здавалося, ніби математик, який розв'язував другу мою задачу, робив це так само легко, як ми додаємо або віднімаємо в стовпчик двозначні числа.
Кілька разів я переривав читання рукопису, щоб звернутись до математичних довідників і підручників. Мене вражало, як уміло незнайомий користувався найскладнішими математичними теоремами й доведеннями, його математична логіка була неймовірною, глибина думки бездонною, метод розв'язування бездоганним. Нема сумніву, що якби найгеніальніші математики всіх віків і народів, такі, як Ньютон, Лейбніц, Гаусе, Ейлер, Лобачевський, Вейєрштрасс, Гільберт та багато інших, побачили, як розв'язується ця задача, то здивувалися б не менше, ніж я.
Прочитавши рукопис, я, знесилений, втративши здатність відчувати реальність, замислився.
«Звідки Крафтштудт набрав цих математиків?» Тепер я був певен, що він мав їх не два і не три, а, напевно, цілу бригаду. Не міг Крафтштудт всерйоз заснувати фірму, експлуатуючи тільки двох-трьох чоловік. Як це йому вдалося? Чому його фірма міститься поряд з божевільнею? Хто й чому кричав нелюдським голосом за стіною?
«Крафтштудт, Крафтштудт…» — скрипіло, ворушилось у мене в свідомості десь колись почуте ім'я. Але де й коли? Що за ним криється? Я ходив по кабінету, стискаючи голову руками, силкуючись згадати, що я знав про Крафтштудта.
Потім я знов усівся за геніальний математичний манускрипт, насолоджуючись його змістом, перечитуючи частинами, заглиблюючись у доведення проміжних теорем і формул. Раптом я підскочив. Я підскочив, бо раптом знову згадав страшний нелюдський крик, а разом з ним і прізвище Крафтштудта.
Ця асоціація була не випадковою. Саме так воно й мало бути. Нелюдський крик катованого і Крафтштудт! Це нерозривне ціле. Під час другої світової війни якийсь Крафтштудт був слідчим гітлерівського концентраційного табору в Граці. Після війни його судили. За катування і вбивства Крафтштудта покарали довічним тюремним ув'язненням. Після цього про нього нічого й ніде не було чути.
Я згадав надрукований у всіх газетах портрет цієї людини у формі оберштурмфюрера СС, у пенсне. З повнуватого обличчя дивилися широко розплющені, навіть здивовані очі. Ніхто не хотів вірити, що людина з такою фізіономією була катом у гітлерівських катівнях. Але під портретом були вміщені докладні показання свідків і висновок слідства. Так, Крафтштудт справді був катом.