— Звичайно, ні. Люди не знають себе. Тільки той, хто знайомий з нейрокібернетикою, знає себе.
— Слава нашому вчителеві! — вигукнув хтось.
— Слава нашому вчителеві! — автоматично повторили всі.
До мене підійшов той, кого звали Дейнісом. Він усівся на ліжку проти мене і глухим, стомленим голосом запитав:
— Яку освіту ти маєш?
— Я професор фізики.
— Чи знаєш ти біологію?
— Дуже поверхово.
— Психологію?
— Ще гірше.
— Нейропсихологію?
— Не знаю зовсім.
— Кібернетику?
— Туманно.
— Нейрокібернетику і загальну теорію біологічного регулювання?
— Ніякісінького уявлення.
В. кімнаті почулися вигуки здивування.
— Погано, — глухо промимрив Дейніс. — Він не зрозуміє.
— Та розповідайте ж! Я постараюсь зрозуміти.
— Він зрозуміє після перших двадцяти сеансів генератора! — вигукнув хтось.
— Я зрозумів після п'яти! — крикнув інший.
— Ще краще, коли він двічі побуде між стінами.
— Все одно, Дейніс, розповідайте, — наполягав я.
Мені стало моторошно.
— Отже, новачку, чи розумієш ти, що таке життя?
Я довго сидів мовчки, дивлячись в очі Дейнісу…
— Життя — це дуже складне явище природи, — нарешті, вимовив я.
Хтось голосно хихикнув. Потім хихикнув ще один. Згодом ще й ще. Всі мешканці палати дивилися на мене, як на людину, що сказала непристойну дурницю. Лише Дейніс поглядав на мене з докором і похитував головою.
— Погані твої справи. Тобі доведеться багато чого вчитися, — зауважив він.
— Якщо я сказав неправильно, то поясни.
— Поясни йому, Дейніс, — поясни! — закричали з усіх боків.
— Добре. Слухай. Життя — це безперервна циркуляція кодованих електрохімічних збуджень по нейронах твого організму.
Я замислився. Циркуляція збуджень по нейронах. Десь колись я чув щось подібне.
— Далі, Дейніс, далі.
— Всі відчуття, що складають суть твого духовного «я», — це електрохімічні, імпульси, які передаються від рецепторів у вищі регулятори головного мозку і після обробки повертаються до ефекторів.
— Ну. Пояснюй далі.
— Усяке відчуття зовнішнього світу передається по нервових волокнах у мозок. Одне відчуття відрізняється од іншого формою коду та його частотою, а також швидкістю поширення. Ці три параметри визначають якість, інтенсивність і час діяння відчуття. Зрозумів?
— Припустімо.
— Отже, життя — це і є рух закодованої інформації по твоїх нервах. Ні більше, ні менше. Мислення є не що інше, як циркуляція частотно-модульованої інформації по нейронних петлях у центральних ділянках нервової системи, в мозку.
— Я цього не розумію, — признався я.
— Мозок складається приблизно з десяти мільярдів нейронів, які є аналогами електричних реле. Вони з'єднані в групи й кільця волокнами, що звуться аксонами. По аксонах збудження передаються від одного нейрона до іншого, від групи до групи нейронів. Блукання збуджень по нейронах і є думка.
Мені стало ще страшніше.
— Він нічого не зрозуміє, поки не побуває під генератором або між стінами! — загаласували навколо.
— Добре, припустімо, ти маєш рацію. Що з цього випливає? — запитав я Дейніса.
— А те, що життя можна робити яким завгодно. З допомогою імпульсних генераторів, котрі збуджують потрібні коди в нейронних петлях. Це має величезне практичне значення.
— Поясни яке, — прошепотів я, відчуваючи, що зараз узнаю секрет фірми Крафтштудта.
— Найкраще це пояснити на прикладі стимуляції математичної діяльності. Тепер у відсталих країнах створюють так звані електронні лічильно-розв'язувальні машини.
Кількість тригерів, або реле, з яких такі машини складаються, не перевищує п'яти-десяти тисяч. Математичні відділи мозку людини містять близько мільярда таких тригерів. Ніколи й ніхто не зможе збудувати машину з такою кількістю тригерів.
— Ну й що ж?
— А те, що значно вигідніше використати для розв'язування математичних задач апарат, який створено самою природою і який лежить отут, — Дейніс провів рукою по надбрівних дугах свого черепа, — ніж будувати жалюгідні дорогі машини.
— Але машини працюють швидше! — вигукнув я. — Нейрон, наскільки я знаю, може збуджуватись не більше як двісті разів за секунду, а електронний тригер — мільйони разів. Тому швидкодіючі машини вигідніші.
Уся палата знову вибухнула сміхом. Тільки Дейніс лишився серйозним.
— Це не так. Нейрони можна теж примусити збуджуватись з будь-якою швидкістю, коли підводити до них імпульси з досить високою частотою. Це роблять з допомогою електростатичного генератора, який працює в імпульсному режимі. Якщо мозок помістити в поле випромінювання такого генератора, його можна примусити працювати як завгодно швидко.