— Що ти робиш, братику! — стривожено мовив Робін. — Облиш ту бісову обережність і відпускай тятиву раніше, ніж вона вріжеться в пальці!
Цією порадою Вілл успішно скористався, і дві його останні стріли пролетіли так само вільно, як через галявину в Шервуді. Обидві влучили в яблучко, причому одна навіть ближче до центра, ніж краща стріла Кліфтона. Проте за загальною кількістю очок переможцем було визнано королівського лучника.
Вілл Пурпуровий тільки мовчки зціпив зуби. Натовп кричав, вимахуючи жовтими прапорцями, аби догодити його величності королю.
Мішені звільнили для іншої пари — Гоффрі й Алана Дейля. І одразу ж в руках багатьох фрейлін королеви затріпотіли прапорці Алана, а на щоках однієї з дам запалав рум'янець гордості.
— Якщо ваш чоловік уміє тримати в руках лук так само, як арфу, — щиро запевняли місіс Дейль фрейліни, — то у його суперника мало шансів на перемогу!
Слова ці справдились. Гоффрі випустив сьогодні чимало вдалих стріл, завдяки яким і попав у першу п'ятірку, але тепер його постріли, хоча й були влучними, лишили молодому менестрелю неторкнутим яблучко мішені. До того ж Алан стріляв так невимушено і граціозно, що викликав щире захоплення глядачів. Коли він вийшов переможцем, йому аплодували не тільки дами з королівського почту, а й майже всі їхні кавалери.
Тут варто нагадати, що ватага Робін Гуда весь час проводила в лісі товариські змагання на кращу стрільбу з лука. Серйозним суперником Робіна досить довго був Вілл Стютлі, але зрештою і йому довелося визнати, що з Робіном ніхто з них не може зрівнятись. Друге місце завжди ділили між собою Маленький Джон та Стютлі, які нізащо не хотіли поступитись один перед одним. Тепер вони нетерпляче дивилися на свого ватажка, гадаючи, кого він призначить стріляти третім. Глянувши на їхні обличчя, Робін ніби прочитав думки своїх помічників. Весело посміхнувшись, він узяв дві соломинки і затиснув їх у руці.
— Хто витягне довшу, той стрілятиме зараз, — загадав ватажок розбійників. Довша соломинка дісталася Віллу Стютлі.
Проти нього виступав Елвін Уельський, чий рахунок був аніскільки не кращим, ніж у Гоффрі. Але Стютлі не зумів скористатися з помилок свого супротивника. Головним недоліком у його стрільбі було те, що він завжди поспішав. Сьогодні цей недолік переріс у справжню небезпеку, бо випадковий виграш Маленького Джона на соломинках зіпсував Віллу настрій. Перші дві стріли він пустив майже водночас, але влучили вони значно далі, ніж стріли Елвіна.
— Хлопче! Хлопче! — заволав Робін Гуд. — Ти забув про честь королеви і славу нашого Шервуда!
— Пробач, отамане, — винувато одказав Вілл, пускаючи останню стрілу. Вона тонко просвистіла в повітрі і вп'ялася в самісінький центр мішені. Це був найкращий постріл сьогоднішнього дня.
Одні глядачі кричали, що переміг Стютлі, інші обстоювали Елвіна, але за більшістю очок переможцем було визнано Елвіна Уельського. Король знов обернувся до королеви.
— Ну, що ви скажете тепер? — з тріумфом у голосі запитав він. — Два з трьох можливих — на мою користь. Вашим розбійничкам слід краще стріляти, щоб виграти вам заклад.
Королева лагідно посміхнулась.
— Ваша правда, мілорде, — мовила вона, — але залишилося ще дві пари. Не забувайте, що в мене ще є Маленький Джон і сам Робін Гуд.
— А ви, моя люба, забули, що вони матимуть справу з Тепусом і Гільбертом.
Обидва замовкли і прикипіли очима до арени. Мабуть, король Генріх ніколи не очікував з такою тривогою нападу ворога на свої землі, як кінцевих результатів цього змагання.
Зараз стріляв Тепус, який припустився тієї самої помилки, що й Вілл Пурпуровий. Він надто затримав розтягнений лук, і перші його дві стріли були далеко не кращими, хоч одна з них і влучила в яблучко. Зате третя лягла точнісінько в центр, повторивши останній постріл Стютлі. Це був другий найкращий постріл сьогоднішнього турніру. Натовп зустрів його зливою оплесків. Але ці оплески були тихим зітханням порівняно з тим ревом, яким глядачі відповідали на кожен постріл Маленького Джона.
Здавалося, цей добродушний велетень навмисне хотів познущатися з Тепуса. Одну за одною він пустив дві стріли так, що вони зірвали оперення на стрілах його суперника, але все ж таки лягли ближче до центра. Третьою стрілою Маленький Джон повторив улюблений трюк лісовиків: пустив її так, що вона описала в повітрі граціозну криву і, вибивши з центра стрілу Тепуса, впевнено зайняла її місце.
Король не вірив своїм очам.
— Слово честі, — вигукнув він, — цей хлопець вартий титула герцога або міцної шибениці! Не інакше, він водиться з самим сатаною! Ніколи ще я не бачив, щоб хтось так стріляв!