— Тихіше, сер... — Брат Тук уже заходився перев’язувати криваві відмітини від наконечників списів на грудях лицаря. — Усе невдовзі з’ясується, а поки ми вас трохи підлікуємо.
Сильні руки братів Ґемвелів дбайливо несли сера Аллана Клера на ношах, злагоджених зі свіжозрубаних жердин, до маєтку. Тим часом Робін Гуд, серце якого віщувало недобре, швидко прошкував у напрямі батьківської садиби. З ним ішов і Маленький Джон.
Не минуло й півгодини, як вони спустилися з пагорба в низину, порослу вільхою, і Робін із жахом зрозумів, що Лембик не збрехав. Тут іще стелився землею дим, у повітрі гостро пахло горілим. Робін скрикнув і, випереджаючи свого супутника, чимдуж побіг просікою.
За кілька кроків од згарища, де ще вчора привітно світилися вікна великої садиби, його зустрів убитий горем Ґілберт Гед. Неподалік на пожухлій од вогню траві лежало знівечене тіло Марґарет.
— Батьку!
Тужний стогін вихопився з Ґілбертових грудей. Він ступив кілька кроків до Робіна і впав синові на груди. Потім відхилився, змахнув сльози і глухо мовив:
— Вони вбили мою Меґґі… Ту, що любила тебе більше за власне дитя. А я так і не зумів порішити того негідника, який командував проклятою зграєю.
— Катюга дістав по заслузі, тату, — вимовив Робін, міцно обіймаючи батька.
— Хлопчику мій, ти мусиш вислухати мене, — стиха мовив лісник. — Днів моїх небагато, і я більше не можу приховувати від тебе таємницю твого народження. Знай, Робіне, ти — єдиний син графа Роберта Гантінґдона, законний спадкоємець його величезних володінь і статку, якими нині розпоряджається інший. Твоя мати, леді Лора, яка померла невдовзі після твоєї появи на світ, походила з добре відомого тобі роду Ґемвелів. Тепер ти знаєш своє справжнє ім’я і права…
Старий на мить замовк, щоби перевести дух, а тоді продовжив:
— Поки в мені жевріє хоч мала іскра життя, Робіне, я віддано служитиму тобі. Але тепер скажи мені над тілом тієї, що була тобі матір’ю всі ці роки: чи готовий ти мститися?
— Присягаюся, батьку, я розчавлю барона Фіц-Олвіна і зруйную Ноттінґемський замок дощенту, чого би мені то не коштувало!
— Я з тобою! — Маленький Джон опустив свою важку руку на плече юнака. — Ні барон, ні його криваві пси відтепер ні на хвилину не зможуть почуватися в безпеці…
Наступного дня Марґарет із благоговінням поховали на родинному цвинтарі Ґемвелів. Ця страшна ніч навіки з’єднала обидві родини — і не лише горем. А ще за день Елберт приніс із Ноттінґема звістку про те, що барон Фіц-Олвін із дочкою відбули до Оксфорда, щоби звідти вирушити в Нормандію.
Ця звістка завдала серу Алланові нестерпного болю. Невтишима розпука в його душі зрештою спонукала прийняти рішення вирушити вслід за бароном і леді Крістабель, щоби за всяку ціну повернути кохану. Ледве вилікувавшись од ран, лицар заходився ладнатися до подорожі, а леді Меріон прийняла запрошення сера Гая Ґемвела залишитися в його маєтку, доки брат не повернеться зі своєю нареченою.
Приспів час і Робінові зайнятися поновленням своїх прав на майно і титул. Насамперед належало з’ясувати у сера Ґемвела всі подробиці про кровну матір та її шлюб. Виявилося, що леді Лора була дочкою молодшого брата сера Гая, і Робін, таким чином, виявився двоюрідним онуком власника маєтку. Дід юнака вже помер, а Робінів дядько, єдиний живий нащадок цієї гілки роду Ґемвелів, перебував у Святій Землі, оскільки брав участь у хрестовому поході.
— Проте, — добродушно зауважив сер Ґемвел-старший, — відсутність цих родичів не є перешкодою, Робіне. Моє серце, статок і мечі моїх синів — завжди до ваших послуг. Я хочу, щоби справедливість нарешті взяла гору…
Отже, Робін Гуд подав до суду графства справедливий позов про поновлення спадкових прав, і потягся нескінченний судовий розгляд. Абат Рамсей, визнаний відповідачем у цій справі, насамперед висунув зустрічний позов, рішуче звинувативши лісника Ґілберта Геда в зловмисній брехні й незаконному посяганні на його майно. За свідка було викликано шерифа Ноттінґемського — того, якому барон Безант свого часу доручив виплачувати лісникові гроші на утримання дитини. Але цей чиновник, що з потрухами продався нинішньому володареві земель Гантінґдонів, заперечував навіть саме знайомство з Ґілбертом Гедом.
І хоча сер Гай Ґемвел під присягою підтвердив, що донька його брата залишила батьківський дім саме в той час, про який повідомив Роланд Рітсон, — решта свідків народження дитини вже перебували на тому світі. Суд виніс тимчасову ухвалу на користь абата Рамсея, а віддаленість Гантінґдона від садиби Ґемвелів та недостатність озброєної підтримки не дозволяли Робінові поновити свої права силою, за звичаєм тих часів.