— Боже правий! — вигукнув Робін. — Вільямові загрожує страта! І більше ти нічого не знаєш?
— Стратити його збираються до весільних урочистостей… Адже леді Крістабель одружується.
— Що ти сказав? — приголомшено мовив лицар.
— Так, сер, — відповів Елберт, удивляючись в обличчя Аллана Клера. — Бодай я провалився на цьому місці, якщо це не ви, сер Аллан?! Боюся, що так воно і є: леді виходить заміж за найбагатшого нормана в усій старій Англії.
— Добрі новини! І як же звуть цього щасливця?
— Сер Тристрам Голдсборо. Барон так управно торгувався, що йому вдалося вирвати з дзьоба цього багатія цілий статок в обмін на дочку…
— Леді Крістабель стане дружиною цього немічного старця?! — обурився сер Аллан. — Ні, я все-таки спалю цей проклятий замок!!!
— Ура! — закричав Елберт, підкидаючи в повітря капелюха. — Ото вже погуляємо… Ласкаво просимо до Англії, сер! Присягаюся, ваш приїзд нарешті осушить сльози нашої молодої пані, і на її гарненькому личку знову розквітне усмішка. Проте краще б нам не гаяти часу!
Не минуло й години, як усі троє вже стояли біля мурів замку. Несподівано почувся скрегіт ланцюгів, міст опустився, і з брами вийшов старий в одязі пілігрима.
— А ось і чернець-сповідник, — мовив Елберт, — варто було би його розпитати докладніше.
— Хай буде з вами Святий Дух, отче! — мовив Робін, шанобливо вклоняючись старому.
— Нехай буде з вами супокій, добрі люди! — відповів пілігрим. Обличчя його здавалося втомленим і засмученим.
З розмови з ченцем з’ясувалося, що Вільяма мають стратити вдосвіта на головному майдані Ноттінґема. Нещасний в’язень сповідався й здобув відпущення гріхів. У темниці його тримають окремо і пильно охороняють.
— Допоможи нам, Боже! — прошепотів Робін і звернувся до ченця: — Святий отче, чи не зробите ви друзям цього чоловіка, про невинність якого вам тепер відомо, одну послугу?
— Чого ти хочеш, сину мій?
— Поверніться в замок і добийтеся дозволу його світлості супроводжувати полоненого до останнього подиху.
— Мені вже це дозволено: завтра я буду поряд із ним.
Робін Гуд прошепотів кілька слів на вухо старому, поцілував його руку, і пілігрим, бурмочучи молитву, пішов собі. Одразу ж було вирішено, що лицар вирушить у замок і спробує зустрітися з його володарем, а всі інші тим часом готуватимуться до завтрашнього ранку.
Напевно, навіть раптово воскреслий мрець не викликав би в барона Фіц-Олвіна такого жаху, який він відчув, побачивши в своїх покоях сера Аллана Клера.
— От кого вже я не очікував побачити… — прошамкотів барон, насилу опанувавши себе і плутаючись язиком.
— Можливо, сер, але я тут. Якщо пам’ятаєте, ми з вами, цілком добровільно, взяли на себе певні зобов’язання, отже, тепер я маю право вимагати…
— Ви хочете сказати, що виконали всі умови договору? — похмуро спитав барон.
— Авжеж. Їх було три: я мусив повернути свої володіння, мати в розпорядженні сотню тисяч золотих і за п’ять років прибути до вас просити руки вашої дочки. Усе виконано.
— Бачите, сер…
— Досить! — голос лицаря гримів. — Не примушуйте мене вдаватися до крайнощів. Мені відома ваша таємниця. Ще одна ваша відмова чи спроба прикритися брехнею — і я надам нашому королю Генріхові докази того, як ви колись зрадили Англію!
— Сер, ви ображаєте мене в моєму ж домі! — зморшкувате обличчя Фіц-Олвіна посіріло.
— Я кажу тільки правду і нічого, крім неї.
Власник замку рвучко підскочив із крісла, пройшовся з кутка в куток, а коли обернувся до гостя, вже знову здавався спокійним.
— Сер лицар, — миролюбно мовив він. — Мені залишається тільки одне — виконати свою обіцянку. Визнаю, це нелегко, але я більше не бачу перешкод для вашого шлюбу з моєю дочкою. Проте зараз уже пізній вечір, леді Крістабель відпочиває. Чекаю на вас завтра, прощавайте. А зараз прошу залишити мене.
— І ви прощавайте, сер Фіц-Олвін. Але пам’ятайте — йдеться про вашу честь!
Щойно сер Аллан вийшов із покою барона і попрямував до місця, яке йому вказав Робін Гуд, Фіц-Олвін, задихаючись од люті, наказав, щоби слуга покликав до нього охоронця на ім’я Чорний Пітер. Коли той з’явився, володар замку спитав:
— Пітере, чи маєш ти під рукою двох-трьох хоробрих і небалакучих хлопців, готових виконати будь-який наказ?
— Аякже, — вишкірився той. — Чого бажатиме ваша милість?