— Перед вами найкращий арфіст Англії та Франції. Почувши про весілля сера Тристрама і єдиної дочки барона Фіц-Олвіна, я вирішив запропонувати свої послуги.
— Якщо ти так красно гратимеш, як говориш про це, тоді ласкаво просимо. Ніжні звуки арфи — втіха для Господа, — великодушно проказав єпископ.
Коли ж весільний кортеж прибув і запрошені почали заповнювати храм, леді Крістабель, ледь притомна, звернулася до барона Фіц-Олвіна:
— Тату! Пожалійте мене! Це заміжжя обернеться смертю для вашої дочки…
— Казна-що верзеш! — прошипів барон, хапаючи Крістабель за руку, щоби завести її до церкви. — Я забезпечив вам щастя!..
Несподівано пролунав гучний голос:
— Спиніться!
Фіц-Олвін гнівно обернувся — відштовхнувши нареченого, до його дочки прямував незнайомець у плащі.
— Агов, волоцюго! — вигукнув єпископ, упізнавши недавнього арфіста. — Хто дозволив тобі, жалюгідному музиці, наблизитися до шляхетної пані?
— Мабуть, воля Господня, — відповів той зухвало. — Ви, Ваше преосвященство, готуєтеся вчинити тут священне таїнство. А я стверджую, що пошлюбити невинну дівчину з немічним стариганом — це як укласти угоду з самим дияволом!
Пожбуривши геть арфу і зірвавши з плечей плаща, незнайомець підніс до вуст мисливського ріжка.
— Та це ж Робін Гуд, Алланів друг! — мимоволі вигукнула леді Крістабель, стежачи за тим, як найманців сера Тристрама щільним колом обступають вірні лісові братчики.
А потім до її ніг припав лицар, у якому вона впізнала Аллана Клера.
— Урятована! — тільки й змогла прошепотіти Крістабель.
Барон із жахом дивився на воскреслого мерця.
Робін шанобливо промовив, звертаючись до єпископа:
— Перед вами, Ваше преосвященство, дві істоти, створені одна для одної, і лише ненаситна жадібність барона Фіц-Олвіна стала на заваді їхньому щастю. Сер Аллан Клер багатий і вельможний, він кохає леді Крістабель, і я покірливо прошу вас освятити їхній союз!
— Я проти цього шлюбу! — зарепетував барон, марно пручаючись у дужих руках Маленького Джона.
— Ваше преосвященство, — повторив Робін, — чи готові ви розпочати обряд таїнства?
— Я не можу проводити вінчання, допоки батько нареченої не дасть на те своєї згоди... — пробурмотів єпископ Херефордський.
— Я передбачив і це, — всміхнувся Робін Гуд. — З нами прибула духовна особа, яка візьме на себе цей обов’язок. Святий отче, — звернувся він до старого пілігрима, що досі тримався осторонь, — прошу вас зайняти місце біля олтаря!
— Хто віддає цю дівчину за дружину цьому чоловікові? — Старий священик простягнув тремтячі руки над головою Крістабель, що стояла навколішки поряд зі своїм лицарем.
— Тисячу разів ні! Я протестую…
— Оскільки барон Фіц-Олвін порушив дану ним обітницю, його місце доведеться зайняти мені, — пролунав веселий голос. — Я, Робін Гуд, віддаю за дружину доблесному лицареві Аллану Клеру леді Крістабель Фіц-Олвін…
Таїнство здійснилось, але старий священик і не думав полишати підвищення перед олтарем. У церкві з’явилася численна родина Ґемвелів, і Робін Гуд, поквапившись назустріч Меріон, одразу ж підвів її до олтаря, а вслід за ними стали навколішки Вільям і Мод.
Священик благословив усі три пари наречених і звернувся до Господа, просячи простерти над ними милосердну правицю.
За кілька хвилин абатство спорожніло. Лісовики ще довго сповнювали околиці веселим гомоном та вигуками «Ура!..» А втім, за весільною метушнею вони не забули прихопити з собою прекрасних коней, на яких прибули барон, невдатний наречений та їхній почет...
Тим часом кортеж в оточенні ватаги лісовиків посувався в глиб старого лісу й незабаром досяг галявини поблизу підземної схованки. Тут між прадавніми дубами, крислатими в’язами і стрункими соснами були підвішені гірлянди з лісових квітів та листя, а посеред галявини накрито величезний весільний стіл.
Ніжне обличчя леді Крістабель сяяло. Вона сиділа поруч зі своїм лицарем на пагорбі, застеленому сукном і заквітчаному, і здавалася королевою, що мала зійти на престол. Меріон, не випускаючи руки Робіна, походжала серед гостей-бенкетників. Мод була цілком щаслива, а Вільям не міг намилуватися нею.
— Я залишуся з тобою в лісі, — шепнула Меріон коханому, — до того дня, коли король помилує тебе, ділитиму з тобою все, що випаде на нашу долю...
Вона дотримала свого слова і, хоча Робін спершу не погоджувався, зажила в Шервудському лісі. Навіть Аллан Клер не зумів умовити сестру оселитися в своєму розкішному будинку в околицях Менсфілда. Невдовзі після одруження лицар звернувся до короля Генріха з пропозицією, аби той викупив у нього маєтки в Гантінґдонширі за дві третини їхньої вартості за умови, що вінценосна особа своїм особливим указом підтвердить його шлюб із леді Крістабель Фіц-Олвін. Невдовзі такий указ з’явився, адже Генріх II ніколи не проминав нагоди розширити свої володіння. Коли ж єпископ Херефордський та барон Фіц-Олвін прибули зі скаргою до двору, все вже було вирішено.