2
Історики одностайні: 990 рік виявився для неї фатальним. Володимир вирішив прийняти християнство й укласти шлюб з візантійською царівною Анною. А це означало, що з «гаремом» йому доведеться розлучитися, хоч він і відзначався «пожадливістю до жінок».
Вирішивши так, Володимир не став відмовлятися від дітей, але жонам своїм запропонував розлучення і нове заміжжя. Жінки у всьому підкорялися князеві, тож спротиву не чинили. Навіть і не обурилися, бо все вже давно йшло до того.
Володимир передав їм свою ухвалу через нарочитих гінців. І тільки для останньої розмови з Рогнедою (прозваною Гориславою) князь сам приїхав у село Предславине, що було подароване їй після народження другої дитини – дочки Предслави. А приїхав тому, що хотів у всьому домовитися з Рогнедою полюбовно. Але Рогнеда, зважившись на протест, заявила йому:
«Княгинею була, – не хочу бути рабинею!»
Такою була її відповідь Володимирові.
Як відомо з літопису, Володимир представлений так:
«Бе же Володимер побежен похотью женьскою, и быша ему жены водимыя (себто, законні): Рогнед… от нея же роди 4 сыны: Изяслава, Мстислава, Ярослава, Всеволода, а 2 дщери; от Грекине Святополка, от Чехине Вышеслава, а от другое Святослава и Мстислава и Станислава, а от Болгарыни Бориса и Глеба; а наложниц бе у него 300 в Вышгороде, а 300 в Белгороде, а 200 в Берестовому».
Дослідники зауважують: якщо проаналізувати перелік жінок і синів Володимира, то можна побачити, що більше всього дітей йому народила Рогнеда: як уже мовилось – 4 сини і 2 дочки.
І ще історики справедливо зауважують (документів на цю тему немає жодних): судячи з кількості синів і дочок Рогнеди, Володимир жив з нею майже до самого шлюбу з візантійською принцесою (вона ж і царівна) Анною. Її терем він відвідував не так уже й рідко, вочевидь, не для того, щоб виявити їй свою любов, а щоб укотре вже принизити, показати, що вона все одно і попри все – рабиня.
Тієї ночі (вона виявиться у їхніх стосунках останньою) Володимир залишився ночувати в Предславиному. Тож можна лише уявити, яка образа вклала в ту ніч у руки Рогнеди ніж: помста за батьків і перенесена ганьба, та й помста зрадженої жінки, яка ревнувала свого чоловіка. Але це таки факт, що тієї ночі княгиня зробила спробу убити чоловіка…
Про страждання Рогнеди, про ніжні сердечні відносини матері і сина Ізяслава проникливо повідав у своїй поемі «Рогнеда» Кіндрат Рилєєв:
У поета Рогнеда – любляча мати, яка присвятила себе вихованню юного княжича Ізяслава, адже хвилювалася за його майбутню долю. Батько може й незлюбити її первістка – дітей у нього вдосталь – тож Ізяслава могла чекати нелегка, якщо не трагічна доля. Досі він, батько (рідний батько!) був байдужий до її сина (і його теж!). Рогнеду терзала не тільки ревність, а й зневажена гідність і тривога за маленького Ізяслава.
Якось Володимир займався ловами в діброві на березі Либеді і (це за поемою «Рогнеда») вирішив відвідати Рогнеду та сина Ізяслава.
Коли гонець повідомив її, що ось зараз до неї прибуде великий князь, Рогнеда (знову ж за К. Рилєєвим) спалахнула гнівом превеликим: «Итак, он вспомнил о жене… Но не желание свиданья… О нет! влечет его ко мне одна лишь близость расстоянья!»
Ось тоді Рогнеда і зважилась на мужовбивство.
У деяких історичних дослідженнях про ті далекі події, що відклекотіли тисячу й більше літ тому, і зокрема, про замах (власне, про його спробу, що мовою юриспруденції трактується як «незавершена спроба») Рогнеди пишуть, що вона, мовляв, все заздалегідь спланувала, обдумала, й підготувала (правда, неясно, чому ж тоді її замах не вдався?).