- Не терпить мій Рекс п’яних, - сказала тоненьким голоском власниця бульдожка. - Він і мого Мішу кусає, коли той п’яний припреться. Він у мене розумничок. Цяця! Цьом!
4
Шурка Кукса прийшов до Юльки наступного дня, коли вже та повернулася з роботи. Був він тверезюсінький, навіть одеколоном пах, волосся було змочене й охайно зачісане, хоч одежа як була нечупарна, такою й залишилась.
- О! - сказала Юлька, пильно його оглянувши. - Тепер ти на людину схожий, а не на свиню.
Він теж уважно обдивився Юльку, прикидаючи, а на кого схожа вона, адже всі пожильці Ластів’ячого Гнізда на когось із тварин таки подобали. Мацнув по-свійському її за груди, на що вона аж ніяк не зреагувала, а тоді поважно сказав:
- Це щоб ти не думала, шо я не порядошний. Купила замка?
Замка вона купила, і він цілі дві години возився, врізуючи його в двері; пожильці Ластів’ячого Гнізда до нього вже звикли і перестали ловити супроти нього витрішки, хоча, пробігаючи, одна чи друга, чи хтось із дітей завертали в його бік голови й дивилися. З’являлися після роботи й чоловіки цього дому: Мишко, чи Міша, чоловік власниці бульдожка, навіть піднявся на пагорба, потис Шурці руку й почав стежити за його роботою, вряди-годи даючи цінні вказівки; вони мирно при цьому теревенили, в той час як Юлька варила (поки що в кухоньці колишньої господині її кімнати) картоплю і смажила котлети, притому не на одного, а на двох.
- Це ти його й на харчі узяла? - спитала колишня хазяйка.
- А шо ж, - спокійно відказала Юлька. - Раз я його найняла, то й погодувати чоловіка тра.
- То, може, ти для нього щось і гарячішого купиш?
- Обійдеться, - категорично сказала Юлька. - Терпіти не можу п’яних.
- Да, - сказала хазяйка. - Я тоже!
Їхня розмова на цьому й вичерпалася. Хоч ні, жінка-коза зробила виразну паузу, а тоді поцікавилася промекавши:
- І скільки він у тебе за ті двері здер?
- Всі гроші, цьоць, - сказала Юлька.
- Це чо’ я питаю, - скромненько проказала колишня господиня Юльчиної кімнати, - в мене в самої двері сама знаєш які. То коли він так уміє їх діставать, і коли він отакий майстер, і коли недорого візьме, то хай би й мені вставив.
- Це вже з ним самі говоріть, - байдуже сказала Юлька й попробувала картоплю ножем. - З мене він узяв двісті каребе.
- Аж двісті? - жахнулася колишня хазяйка.
- Ну да, тепер усе дорого.
Пішла подивитись, як іде робота, Мишко, чи Міша, вже пішов, а Шурка Кукса випробовував ключем замка: чи добре зачиняється.
- То коли в нас із тобою рощот буде? - спитав шкірячись.
- Не зараз же, - мовила байдуже Юлька. - По одинадцятій прийдеш. Тільки щоб ніхто не бачив, пойняв?
Він її одразу ж «пойняв» - запрошувала саме на той час, коли чоловіки згадували своїх жінок, а діти уже спали, і коли чоловікам та жінкам уже не до стеження, - мудра вона була, ота Юлька.
- Спробуй чи харашо работає, - сказав Шурка.
Замок працював нормально, і, поки вона ото випробовувала, він зайшов до неї ззаду (були вони в хаті) та облапав усі її куточки, на що Юлька аж ніяк не зреагувала, ніби вони були чоловіком і жінкою.
- Їсти будеш?
- Чо ж, - сказав Шурка. - Тілько коли даси сприснути, інакше замок буде заїдать - це вже точно.
- Я тобі сказала п’яних не люблю, - озвіріла Юлька. - А прийдеш п’яний вночі, не пущу, пойняв?
Почухмарив потилицю: з жіночими примхами треба було рахуватись.
- Коли ж мені та їжа до рота не полізе? - жалібно сказав.
- То й не їж, - байдуже мовила Юлька. - Мені чи поїси ти чи нє, до лампочки.
Він зирнув на лампочку: сонце падало на неї і відсвічувало, зітхнув і знову почухмарився.
- Руки в тебе є де помить?
Провела його в мікрокухоньку, де картопля вже зварилась і де стояла жінка-коза, тобто колишня господиня Юльчиної кімнати, і з цікавістю дивилася на нього, ніби щось хотіла в ньому видивитися, чого раніше й не бачила Шурка пішов до крана й почав милити руки.
- Не знала, шо ти такий мастєр, - сказала жінка-коза. - Може, коли так умієш діставати двері, й коли ти такий мастєр, і коли недорого візьмеш, то може б, ти і мені їх вставив, бо мої розсипаються. Я тобі за роботу й горілочки б вточила, скільки там договорилися б.
- Ви ж казали, що вам двері не треба, - мовив Шурка.
- Було не треба, а зараз передумала.