- То вівчур, - сказала куца Наталка, - таке і в Смерда случилось.
- Який це вівчур?
- Напіввовк, напівсобака. Мабуть, з-за річки приходить.
- Стара так кричала, так приказувала - як над покійником!
У цей мент ударив молоток, і вони побачили, що отвір біля колонки вже закладено. Галька всміхнулася, зовсім так само всміхнулася й куца Наталка, а може, й пес біля хвіртки. Паркан навпроти здригавсь од ударів - до колонки в цей час повільно підходила Магаданша. Вона розтулила рота й простояла так, аж доки не забив зовсім дірки Олексій і не з’явив над парканом почервонілого лиця.
- Тут він і пролазив, - сказав понуро. - Я навіть три волосини знайшов.
- Це від води вам і паркан гнистиме, - співчутливо сказала Магаданша. - В нас у Магадані…
- І чорт його бери, - сказав Олексій, його червоне обличчя аж малинове зробилось.
- Лучче б пастку біля дірки поставили, - сказала Магаданша, й Олексієву відповідь заглушила вода, що полилась у відро…
- От і забили дірочку, - сказала куца Наталка, сідаючи на приступку. - Коли ти підеш на нього в суд подавать?
- Вже ж забив він ту дірку, - мирно озвалася Галька. - Таке в нього сталося…
- Ну, що таке в нього сталося? - розсердилася куца Наталка. - Ну, загриз йому той вівчур пару кроликів, а знаєш, скільки їх у нього є?
- Скільки не є, а жалко…
- Мені сьогодні такий чудний сон приснився, - сказала куца Наталка. - Іду я так, значить, повз його хвіртку, дай, думаю, загляну. А звідти щось таке мале як скочить на мене! Повіриш, сів мені на плече, а потім ще й дряпнув, коли скидала. Глянь!
Вона підібрала волосся й показала запечену подряпину. Галька зареготала.
- Це, мабуть, тебе пес поцілував!
Куца Наталка посутеніла й зирнула на Гальку зизом.
- Треба на роботу збиратися, - сказала Галька. - Ввечері посидимо!
- Да, погода сьогодні хороша, - мовила куца Наталка й подивилася туди, де розгулював чорногуз із трьома воронами. Певне, він щось таки балакав із ними, бо весь час помахував головою.
- Ач, який мудрагель, - сказала куца Наталка, примружуючись. Кажуть, він і за людину не дурніший…
9
І ходив по березі чорногуз, саме там, де не було людей, зате водилося досить жаб та риби, яка запливала на мілке. Три ворони - гарні жони покірно сиділи на березі, посхилявши голови набік і чекали, доки їхній дивний чоловік не кине їм потрави. Чорногуз ловив жаб та й кидав їх жонам, а ті навіть кісточки ковтали. Зате мусили вислуховувати чорногузове буркотання, адже не був він зі своєї долі задоволений.
- І все-таки, - казав чорногуз, - не все у нас із вами добре. Не знесете ви яєць і не висидите пташенят, бо й пізно для того. Не побачу я, відтак, і тих, що мали б народитися од нашого з вами шлюбу.
- Зате ми не покинемо тебе, - сказала перша ворона.
- Авжеж, - притакнула друга. - Окрім того, мусиш радіти, що їмо твою їжу.
- Так, так, - каркнула третя. - З нами ти зовсім забув, що таке самотність. А чи ж цього мало?
Тоді закинув чорногуз дзьоба вгору й зирнув на небо, на якому сьогодні ані хмарини не було, й подумав він, що саме тому таке сіре на ньому пір’я - довго не було дощу. Відтак попросив він у неба дощу, бо коли не станеться того, не обмиє із себе бруду і його біле поступово зрівняється з чорним, отже, сам стане як ті його уявні діти, котрі мали б народитися од шлюбу з воронами…
Про це думала куца Наталка, сидячи на долішній приступці Гальчиних сходів; Галька в цей мент мовчала, бо задивилася раптом на двір, що лежав через дорогу. Там стояв, роздягшись до пояса, Олексій, зігнувся біля умивальника і обмивався. На порозі зупинилася його мати й щось говорила - Олексій вряди-годи повертав до неї мокре обличчя і щось одповідав. І здалося Гальці, що вони балакають там, у тому дворі, про неї, і всміхнулася вона поблажливо, адже не була злостива. Подумала і про сьогоднішній сон, був він чудний-пречудний: приснилося їй, що саме цей Олексій переступив її порога з рябенькою курочкою під пахвою, і рябенька курочка привітно поквоктувала. Галька навіть розуміти почала той квокіт, що линув із-під пахви мовчуна, - оповідала їй курка щось про ніжні почуття, приязнь та дружбу. Галька розсміялася, згадуючи той натхненний квокіт, аж повернулася до неї куца Наталка й зирнула круглими, холодними очима.
- Чого це тобі так весело стало? - спитала вона.
- Та от дивлюсь, як той бастрюк умивається. Мов кіт…
Але куца Наталка сиділа внизу й не бачила, як умивається Олексій. Вона насупила брови і глянула туди, де годував чорногуз ворон - гарних жон.