Підбіг Тарас. Очі заповнились слізьми. Доки той їх протирав, Карпо почав приводити доньку до тями. До нього заговорив Тарас:
Як... Ви.. Тут....Легко. Ти не міг ніякого іншого місця зустрічі вигадати? Добре, що хоча б жива, а чи здорова..?Я вибачаюсь, справді. Я хотів вашій доньці зізнатись у коханні, й хотів це зробити чим швидше, тому ми опинились ось тут.Ромашко! Ромашко!! - Карпо легенько потрусив нею - нуж бо, приходь до тями...Глава 4. Добре що все добре закінчилось...
Пройшла майже вічність. Вона відкрила очі. Вдивляючись у силуети, запитала:
Це ти батьку? Я - померла? Де Тарас? Де він? З ним усе добре??Не хвилюйся дитино. Він поряд.Так я тут! З тобою все гаразд? Нічого не болить? Ти впала та с-сильно вдарилась головою об камінь коли тебе батько врятував, та втратила свідомість.Як батько? Він же вдома був?Я побачив, що ти рано-вранці пішла. Я хотів дізнатись куди. Ось і пішов за тобою. Ти ні разу не повернула голови у мій бік, наче задумалася, чи на тебе «БЛУД напав»!Я теж, мабуть,- Сказав парубок - Я все думав, як тобі зізнатися у коханні, чи ти відповіси мені взаємністю - чи ні. Не побачив, як ти йдеш...Я теж. Я думала, ти мене не кохав, а смерті - взагалі, з глузду з’їхала. Дякую батьку! Якби не ти, я б мабуть, з мамою спілкувалась!Та годі тобі! Ми ж одна родина! Повинні триматись разом. Тарасе, не хочеш нічого сказати Ромашці? - сказав підморгуючи Карпо Тарасові.Так... Але.. Ну... Я... Тебе... Цей...Не бійся - каже батько.Я тебе кохаю й хочу одружитись. Дайте, пане Карпо, Боже благословення на одруження!Благословляю Вас, мої діти...Вони обнялись, усі троє.
Добре, коли все добре закінчилось - сказав Карпо.