— Гусаче! Встань, стрепенися і йди надвір.
Гусак устав, стрепенувся і пішов надвір, наче й у печі не бував!
— Справді, господарю, в тебе диво дивне, чудо небачене! — сказав купець, став торгувати в нього гусака і виторгував за великі гроші. Узяв із собою гусака на корабель і поплив у свою землю.
Приїхав додому, привітався з дружиною, віддав їй гусака і розповів, що з тією птицею хоч щодня не куповану смаженину їж! Засмаж її — вона знову оживе!
Наступного дня купець пішов до крамниць, а до купчихи коханець прибіг. Такому гостю, другові сердечному, вона ой-як рада! Надумала пригостити його смаженим гусаком, висунулась у вікно і крикнула:
— Гусаче, ходи сюди!
Гусак прийшов до світлиці.
— Гусаче, лягай на сковороду!
Гусак не слухає, не йде на сковороду; купчиха розсердилась і вдарила його сковороднем — і тієї ж миті одним кінцем сковородень пристав до гусака, а іншим до купецької дружини, і так міцно пристав, що не відірвеш!
— Ой, милий мій, миленький, — закричала купчиха, — відірви мене від сковородня, певно, цей клятий гусак зачарований!
Коханець обхопив купчиху обома руками, хотів було від сковородня відірвати, та й сам пристав…
Гусак вибіг надвір, на вулицю і потяг їх до крамниць.
Побачили прикажчики, кинулись рознімати; тільки хто до них доторкнеться — так і пристане!
Збіглися люди на ту дивовижу подивитися, вийшов купець із крамниці, бачить — щось не благе: що за друзі в дружини з’явилися?
— Зізнавайся, — каже, — у всьому; а то навіки так — злипнувшись — залишишся!
Нічого не поробиш, зізналася купчиха; купець узяв тоді — розняв їх, коханцеві шию намилив, а дружину додому одвів та добряче провчив, примовляючи:
— Ось тобі диво дивне! Ось тобі чудо небачене!
Зимівля звірів
Ішов віл лісом; трапився йому назустріч баран.
— Куди, баране, йдеш? — спитав віл.
— Від зими літа шукаю, — сказав баран.
— Ходімо зі мною!
От ішли разом; трапилася їм назустріч свиня.
— Куди, свине, йдеш? — спитав віл.
— Від зими літа шукаю, — відповіла свиня.
— Ходи з нами!
Пішли втрьох далі; назустріч їм трапився гусак.
— Куди, гусаче, йдеш? — спитав віл.
— Від зими літа шукаю, — відповів гусак.
— Ну, ходи з нами!
От гусак пішов з ними. Ідуть, а назустріч їм півень.
— Куди, півню, йдеш? — спитав віл.
— Від зими літа шукаю, — відповів півень.
— Ходімо з нами!
От ідуть вони дорогою і розмовляють поміж себе:
— Як же, браття-товариство? Пора наближається холодна: де тепла шукати?
Віл і каже:
— А збудуймо хатину, бо й справді взимку замерзнемо.
Баран каже:
— У мене шуба тепла — бач, яка вовна! Я й так перезимую.
Свиня каже:
— А мені хоч які морози — я не боюся: зариюся в землю і без хати перезимую.
Гусак каже:
— А я сяду в середину ялини, одне крило простелю, а другим одягнуся, — мене ніякий холод не візьме; я й так перезимую.
Півень каже:
— І я теж!
Віл бачить — нема діла, треба самому дбати.
— Ну, — каже, — ви як собі хочете, а я буду хату будувати.
Збудував собі хатину і живе в ній.
От настала зима холоднюча, почали морози проймати; баран — нікуди діватися — приходить до вола:
— Впусти, брате, погрітися.
— Ні, баран, у тебе шуба тепла; ти й так перезимуєш. Не впущу!
— А як не впустиш, то я розженусь і виб’ю з твоєї хати колоду; тобі ж холодніше буде.
Віл думав-думав: «Дай-но впущу, а то, певно, й мене заморозить», — і впустив барана.
От і свиня замерзла, прийшла до вола:
— Впусти, брате, погрітися.
— Ні, не впущу; ти в землю зариєшся, і так перезимуєш!
— А не впустиш, то я рилом усі стовпи підрию і твою хату звалю.
Нічого не поробиш, треба впустити; впустив і свиню.
Тут прийшли до вола гусак і півень:
— Впусти, брате, до себе погрітися.
— Ні, не впущу. У вас по два крила: одне простелете, другим одягнетеся; і так перезимуєте!
— А не впустиш, — каже гусак, — то я весь мох із твоїх стін повищипую; тобі ж холодніше буде.
— Не впустиш? — каже півень. — То я вилечу на горище, всю землю зі стелі згребу; тобі ж холодніше буде.
Що робити волу? Впустив жити до себе і гусака з півнем.
От живуть вони та поживають у хатині. Відігрівся в теплі півень і почав пісеньки співати. Почула лисиця, що півень пісень співає, захотілося півником поласувати, та як дістати його? Лисиця виїхала на хитрості, пішла до ведмедя та вовка і сказала: