8 8 8
…над вами у небі стожари
а в парках лунких солов’ї…
паралітичні порухи води.
збираюся і потроху
наповнююся змістом –
мов сумка на передачу –
в додачу
зовсім забуваю
і не бачу
довгої кишки
тролейбусу
і короткого павуття
своїх вій – мрій –
плачу.
відчуваю втому.
повертаюсь додому………………..
8 8 8
…harmonica…
омела зазернилася –
пальці ніг розтають у землі –
отаку б от весняну картину
я повісив на вуса далі.
пальці рук розтають у хлібі –
сонна міль сідає на глину –
в зоопарку людей і амфібій
роздивилися…
сльози макові –
брунька суму вростає в потилиці.
не розбещуйте
бо тритони на вас не дивляться.
брунька ранку шукає озону
і по лисині глобусу плеще –
кожній п’ятниці – мов робінзони
кажем дякую…
8 8 8
…веселкові кУлі…
ти закричиш вчорашньою росою –
на агрусових листочках.
я буду збирати тебе по гудзиках
на новорічний персиковий торт –
з родзинками – і коли шкірою
заглипає останній поїзд метро –
під льодом заграють сопілкою
шматочки твоїх розпалених персів…
8 8 8
ми всі хворі на пінбол –
ган – котів енд рок-ен-ролл.
хата-тумба мов печатка –
в зиму кинута перчатка.
шматочок осені…
людські відносини…
8 8 8
…i need somebody…
я розтопився у її очах
немов вишневий конфітюр у молоці.
мої вуста купалися в її вустах
неначе в творчості купаються митці…
сміялось пиво в животі – немов лемур -
дрижало жало у його руці
і щойно завагітнівший амур
вже титри витирав на викидня щоці…
8 8 8
…від того що знає, як добре буває…
слова
він у потязі вбачив
cтепом
назвав їх трояндовим
по сходам гнилим проваландав
до склепу
мов п’яний мачо
…овва-…
ось так
танцював як трутень
з душі
десь манило медом
зеленим – в сезонних кедах
прошитик
теплоотрутових.
дух
він мастак псувати
і нюхати теплий ладан –
для милої вмерти ладен –
мелодіїї малювати –
поставити свічку…
для мух.
та ба нічого не вічно
пензль оглух…
8 8 8
…фуку -фуку…
очі котяться – б’ються крупами –
голос рветься лататтям зеленим –
губи лопають сонними рупорами –
покотьолами ми зажевріємо.
в землю вслюнимося виноградом
і коали залізуть в артерії –
проковтнемо глобус безпам’ятства
він залишиться сливою в горлі…
не танцюємо – самі танець ми –
шпари з серця виягують гори.
8 8 8
… палтавський жєлєзнадарожний вакзал і джинс…
розбуваючи душу від часу –
роздягаючи серце від болю –
я виходжу на стомлену трасу
на зупинку автобусу…воля…
вітер пестить мої легені –
розриває сорочку на грудях –
я уже не людина й не геній –
я озима пшениця у грудні.
і уже я не ключ – не замок –
бо вже сам відкриваю двері.
та чомусь в’ївся в мене квиток
із компостером на артеріях.
мов диявол тортури придумую
потрапляючи сам в своє пекло
укриваюся ковдрою суму я –
та від цього мені так тепло.
я не зняв окуляри болю –
з задоволенням квітки у вазі –
на водійському місці у…волі…
посміхнувся дідусьо мазох.