Лупіков зняв кашкета, витер носовичком чоло. Кузьма Петрович непомітно поморщив носа. Шкіряна куртка ніби приросла до однопартійця, від того так тхнуло потом, що не можна було терпіти.
— Добре, — сказав уповноважений. — Я поміркував і прийняв рішення залишити ті метри, щоб рідні могли вільно ходити до місця поховання. Забий кілочки одразу ж за могилами, — наказав він Ступаку.
— Одразу ж? — перепитав він.
— Відступи метр і забивай! Телепень, — роздратовано кинув він навздогін Семену Семеновичу. — Ще б у гроби кілок забив!
— Спасибі вам! — сказав Павло Серафимович.
— Не мені, йому скажи, — кивнув на Щербака.
Частина шоста
Чорні хмари над селом
Розділ 46
Листопад 1932 року
— Я — Биков Григорій Тимофійович, — представився високий та худий чоловік. У нього була довга і тонка шия, він би нагадував гусака, якби не орлиний гачкуватий ніс. Чоловік замовк, пильно оглянувши однопартійців.
— Щербак Кузьма Петрович, — першим підвівся парторг. За ним представилися Лупіков, Ступак і Жаб’як.
— Ось і добре, — кивнув головою Биков. — Познайомилися, тепер я доповім про наші завдання. — Він пройшовся перед чоловіками, які сиділи в один ряд за столом. За виробленою звичкою перед кожним лежали для записів зошити та олівець. — Я — комуніст, двадцятип’ятитисячник, — промовив він із задоволенням. — Я — представник райкому партії, приїхав для укріплення села. Товариш Сталін поставив перед нами велике завдання щодо хлібозаготівлі. І ми його повинні виконати! Я відданий побудові соціалізму за всяку ціну! — зухвало заявив Биков. — Іноді про мене кажуть, що я фанатично відданий роботі. І це правда. — Чоловік перевів подих і продовжив: — Нещодавно у столиці України товариш Сталін відрекомендував товаришів Молотова і Кагановича. Як бачите, справа серйозна. Згідно з листопадовим рішенням Раднаркому УСРР про запровадження натуральних штрафів, до колгоспів, які допустили розкрадання колгоспного хліба і надалі злісно зривають плани хлібозаготівель, будуть застосовуватися жорсткі заходи.
— Дозвольте, — Семен Семенович несміливо підняв руку, підвівся з місця, — можна сказати?
— Кажіть, — кинув Биков незадоволено.
— Ми боремося з крадіжками. Щоб не допустити розкрадання колгоспного хліба, ми навіть переорали поля, — пояснив голова колгоспу. — Людей так і тягнуло вночі, щоб щось поцупити з полів, тож ми все переорали, так сказать, щоб неповадно було.
— Це добре, — сказав Биков. Було не зрозуміло, чи він схвалює їхнє рішення, чи ні. — Я продовжу. До таких колгоспів будуть застосовувати натуральні штрафи. І скажу вам, що відбутися малим штрафом уже не вийде. Один приклад: можуть бути застосовані натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м’ясозаготівель розміром п’ятнадцятимісячної норми здавання даним колгоспом м’яса, в однаковій мірі як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників.
Від почутого присутні завмерли на місці. Прокрутивши у голові почуте, першим опанував себе парторг. Він попросив слова.
— Так, у нас є певні недоробки, — сказав він, відкашлявшись, — але й зроблено немало. Для виконання плану партії по хлібозаготівлі ми вилучили землі у середняків, одноосібників, куркулів та підкуркульників. Для виконання плану були також вилучені пшениця та жито. Проте і ці заходи не дали нам змоги повністю виконати план. У населення вже нема чого вилучати. Тож скажіть мені, будь ласка, як нам діяти надалі? І що робити для виконання плану?
— А ви впевнені, що увесь хліб вилучили? — Биков примружив очі.
— Так, — відповів парторг. — Працювала спеціальна комісія.
— А я так не думаю. Для виконання завдання, поставленого перед колгоспами, направлені на місця такі принципові комуністи, як я! Ми не допустимо зриву плану хлібозаготівель! Для цього за наказом Молотова і Кагановича ми створимо надзвичайні комісії, до яких залучимо молодь, тобто комсомольців. Потрібно створити такий осередок активістів, які стануть надійною опорою. Бригади активістів підуть по дворах примусово вилучати лишки зерна. Згребемо все під мітлу, але план виконаємо! Головне, залучити таких комсомольців, у яких є справжня більшовицька твердість і готовність за будь-яку ціну виконати поставлене перед нами політичне завдання. До активу ні в якому разі не повинні потрапити м’якотілі комсомольці, які виявляють сумніви та вагання. Потрібно буде діяти впевнено, рішуче, не звертаючи уваги на крокодилячі сльози. Сподіваюся, знайдуться такі? — Биков кинув орлиний погляд на присутніх.
Щербак сидів, нагнувши голову, тож довелося за всіх відповідати Лупікову.
— Так, Григорію Тимофійовичу, підберемо надійних комсомольців.
— Добре, — задоволено потер долоні Биков. — Негайно приступимо до створення комнезамів.
— Вибачте, чого? — запитав Лупіков.
— Комітетів незаможних селян, — пояснив новопризначений, — куди увійдете ви та надійні комсомольці. Я хочу зараз же познайомитися з такими людьми.
— Так… — Голова колгоспу услужливо заглянув в очі Бикову, — усі ж на роботі.
— Зробимо перерву, — сказав він. — Години вам вистачить?
— Добре. Так, вистачить! — закивав головою Семен Семенович.
— Оголошую перерву на одну годину! — голосно об’явив Биков.
Розділ 47
Один за одним підтягувалися комсомольці до нового приміщення сільради. На даху давнього будинку Павла Чорножукова майорів червоний прапор. Між нинішньою і колишньою садибою Павло Серафимович власноруч звів символічний паркан. Рідко набиті обаполки дозволяли бачити весь невеликий двір Чорножукова та стару хату. Михайло швидко пробіг до приміщення, кинувши полохливий погляд на подвір’я. На його щастя, батька у дворі не було, бо ще почне дорікати, що не прийшов на похорони рідної матері.
Биков запропонував комсомольцям сісти.
— Представтесь, — наказав він.
— Михайло Чорножуков, комсомолець! — він підвівся першим.
— Семен Пєтухов, комсомолець.
— Йосип Пєтухов, комсомолець.
— Богдан Коляденко, комсомолець.
— Ганна Теслюк, комсомолка!
— Попенко Сергій, комсомолець, — представився останній.
— От і добре, — сказав Биков, уважно придивляючись до кожного.
Григорій Тимофійович до подробиць пояснив завдання, яке стоїть перед ними.
— Є до мене питання? — Биков на кожному з комсомольців затримав погляд.
— Товаришу Биков, — Михайло підвівся, — можете на мене покластися. Я з перших днів працюю у колгоспі, тоді ж вступив до лав комсомолу. Задача нелегка, але ми зробимо все можливе і неможливе, щоб її виконати. Запевняю, я не підведу!
— Так, — закивав головою Ступак. — Михайло — надійний комсомолець.
Він ще хотів додати, що Михайло — син куркуля, але з ідейних мотивів відрікся від батьків, але вчасно збагнув, що цим може все зіпсувати.
— Добре! Ти будеш у комісії.
— Я тільки хотів спитати, — сказав Михайло. — Я на роботі з п’ятої ранку до сьомої вечора, працюю бригадиром. Тож коли ходити по хатах та вилучати зерно?
— Ви будете звільнені від основної роботи та, як я уже зазначав, отримуватимете нагороду, відсотки від вилученого, — пояснив комуніст.
— Я теж буду чесно вилучати залишки зерна у багачів! — бадьоро почала Ганна. — Я змалку працювала у наймах. Досить гнути спину! Державі потрібний хліб — ми його дістанемо!
— Так! — підхопив Йосип Пєтухов. — Змусимо кровопивць віддати хліб у міста, де його чекають діти!
— Я повністю підтримую свого брата! — Семен підхопився як ужалений.
— Я теж згоден, — тихо сказав неговіркий Попенко.
— А ти чому сидиш такий мовчазний? — Биков звернувся до Коляденка, який не зронив жодного слова.
— Мені дещо не зрозуміло, — юнак підвівся.
— То запитуй!
— Деякі люди хочуть виїхати до міста, щоб там працювати, але на роботу можна влаштуватися лише за оргнаборами, — почав хлопець.