— У Ринконаді?..
— Ні, у домі Вправ, у тому що в Ла-Чимбі…
— Не знаю, я їх плутаю, вони всі однакові.
— Не розумію, як ти можеш казати, що їх плутаєш. Як ти хочеш, щоб я не сумнівався у твоїй належності до Церкви Христової, якщо ти так і не завдав собі клопоту надіслати мені відповідь щодо можливої беатифікації нашої родички Інес де Аскойтіа?
— У той період часу я був не в Римі, а потім забув.
— Тобі треба було поїхати туди спеціально заради цього, адже ти й без того фривольно наподорожувався. Якби в нас у руках була зброя беатифікації, новину про яку опублікували б у всіх газетах, якби ти повернувся, махаючи нею, немов символом нашої влади, даної Господом, нам би не потрібно було докладати стількох зусиль, щоб виграти вибори.
— Кому спала на думку ідея моєї кандидатури?
— Мені.
— Але ж я не член партії.
— Сьогодні я тебе в неї включив. Залишилося, щоб ти підписався, і все, тобі ж не важко, це ж заради твого блага…
Херонімо звівся на ноги і кинув на стіл серветку. Дон Клементе аж подавився городиною у своїй каші. Крізь сльози він запитав небожа:
— Куди ти йдеш?
Херонімо ледь не відповів: сісти на перший-ліпший корабель, що віднесе мене подалі від вас і цього світу, який хоче переконати мене, що я просто потворна постать, заледве карлик, заледве горбун чи непевна гаргулья, яку тлінь вимальовує на цих старих і занедбаних глиняних стінах, я — інший, я належу світлішому світу, навіть такий абсурдний спортивний жест, як жертвування власним життям заради справи, з якою мене єднає лише моя власна воля, є бажанішим за ув’язнення поміж цих невблаганних подвір’їв, де можливо лише розмножуватися, за цю тюрму, в якій мене хоче зберігати мій дядько Клементе заради своїх лихих цілей, я певен, що він все мені обрубає, заволодіє моїми членами, деформує мене, щоб перетворити на покірну ляльку, яка втілюватиме в життя його задуми, але ж мій бідолашний дядечко й далі кашляє, забризкує шпинатом свою серветку, цей кашель може його вбити. Замість того щоб піти, Херонімо наблизився до свого дядька, змусив його повільно випити склянку води і кілька разів постукав по плечах, немов дитину, запевняючи його в тому, що він безсмертний і ще всіх нас ховатиме, що зараз прийде Марія Бенітес і допоможе йому, хай він так не кашляє, він не помре у власній їдальні від переварених овочів.
11
Поїздки, які здійснював Херонімо де Аскойтіа, щоб закарбувати у свідомості виборців свою перевагу як кандидата в депутати, майже не залишали йому часу ні на що інше. Втім, між поїздками він навідувався на вечірки, куди його запрошували незліченні родички як черговий приклад тріумфу їхньої сім’ї. І сталося те, що мало статися, те, чого вимагав ритуал можновладців: Херонімо закохався в найгарнішу й найневиннішу дівчину, яка тоді танцювала в салонах, свою далеку родичку Аскойтіа, з якою вони ріднилися через безліч бабок.
Інес Сантильяна, подібно до нього, спадкоємиця земель і маєтностей, була передовсім володаркою меткої, моторної, ніби у птаха, краси ніжних, немов змочених у меду, барв. Поруч із нею Херонімо виглядав, наче велетень. Очі Інес були жовті, часом карі, часом зелені, зокрема вечорами, коли юрми підлітків із поганою шкірою в тісних фраках кружляли довкола неї, благаючи потанцювати з ними, а вона усміхнено обирала, погоджувалася, відкидала. Поява Херонімо одразу ж розсіяла юрму претендентів, адже жоден неоковирний місцевий хлопчина не міг змагатися з цим довершеним, багатим і привабливим чоловіком, оздобленим престижем досконалішого континенту, з якого він прибув.
Інес не опиралася натиску настирливого залицяльника. Вона не мала причин йому опиратися, адже вона закохалася в нього з першого погляду, а їхні стосунки розвивалися лише в напрямку священної формули шлюбу, яка влаштовувала всіх. Під час тихих посиденьок на віллі родини Сантильян Херонімо роздавав буденні поради найстаршим зі своїх майбутніх шуряків, розповідав різні казочки наймолодшим, притримуючи, як того вимагав звичай, моток вовни, щоб матері Інес було легше в’язати. А ночами в салонах, де під світлом ламп кружляла в дивовижному танці молодь, дами, які вже усвідомили, що свої почуття варто скерувати на інших, задоволено зітхали, зустрічаючи цю привілейовану пару, і приймали ставки щодо того, коли Херонімо, який уже був відповідного віку, нарешті зробить довгоочікуваний вчинок.