Але до чого це все, якщо мав народитися Бой? Усе було готове. Херонімо вдалося нарешті висмикнути Інес зі статичного медальйона досконалого подружнього щастя — своєю галантною рукою він веде її до усталених приписів наступного медальйона, в якому вони фігуруватимуть як батьки. Тим часом ми з Петою, фантастичні істоти, гротескні потвори, виконуємо нашу місію з підтримки симетрії ззовні цього нового медальйона, ніби пара пишних геральдичних тварин.
Але коли Херонімо нарешті привідкрив завіси колиски, щоб побачити свого довгоочікуваного нащадка, він хотів убити його на місці: це огидне тільце, що звивається довкола власного горба, це обличчя, що зяє бридкою борозною, у якій губи, піднебіння й ніс оголюють сороміття кісток і тканин у незв’язній масі червонуватих обрисів, то було змішання, безлад, якась інша, гірша за смерть, подоба.
14
Дон Херонімо де Аскойтіа наказав прибрати з будинків Ринконади всі меблі, килими, книжки і картини, які б натякали на зовнішній світ, щоб нічого не викликало в його сина бажання пізнати те, що йому ніколи не доведеться пізнати. Крім того, він наказав замурувати всі двері й вікна, які виходили назовні, за винятком одних дверей, ключ від яких він зберіг для себе. Маєток перетворився на порожню запечатану шкаралупу, що складалася з низки безлюдних приміщень, із коридорів і пасажів, обрамлених мурами, з яких можна було дістатися лише внутрішніх двориків, де він наказав позрубувати класичні апельсинові дерева, бугенвілії, гортензії, лілеї, висаджені в рядок, і натомість висадити чагарники, підстрижені в чітких геометричних формах, які би приховували їхню природну буйність. Він наказав зруйнувати скупчені біля шляхетного крила кімнати — хай буде знищений цей огидний лабіринт із глини, із галерей, коридорів, двориків і льохів, потрібно було розтріпати ці тканини і з’єднання саману, розв’язати вузли, які повиростали з роками, сковуючи й принижуючи чистоту чотирьох подвір’їв, призначених його сину. Щоб розмістити прислугу Боя, було побудовано кілька павільйонів у парку, про який він ніколи не дізнається. Він наказав зрубати всі дерева, крони яких можна було розгледіти з глибини будинку. Також він розпорядився, щоб останнє внутрішнє подвір’я, там де був ставок, закрили величезним нездоланним муром, а навпроти цього квадратного ставка він звів Діану — мисливицю із сірого каменю, вирізьблену згідно з його вимогами, — горбату, з акромегалічною щелепою, кривими ногами, із сагайдаком на горбі й молодим місяцем на зморшкуватому лобі. Решту подвір’їв він прикрасив іншими кам’яними потворами: оголеного Аполлона вирізьбили в горбатому тілі з майбутніми рисами обличчя Боя-підлітка: гаргулячі ніс і нижня щелепа, асиметричні вуха, заяча губа, непропорційні руки й велетенський член, який ще з пелюшок викликав захоплені ахи й охи в медсестер. Зростаючи, Бой мав упізнавати свою досконалість у фігурі цього Аполлона, а свої сексуальні інстинкти, щойно вони в нього прокинуться, спрямовувати на фігуру Діани-мисливиці чи Венери, вкритої віспинами й обдарованої фантастичного розміру попсованим целюлітом задом, яка грайливо пострибувала в оброслому плющем гроті.